ХЛЕПІТ — ЕТИМОЛОГІЯ
хлебта́ти «пити, вбираючи рідину язиком (про тварин)»
псл. xleb-/xlep- розглядається як звуконаслідувальне утворення, що походить від іє. *khleb- (Ильинский ИОРЯС 16/4, 10; 20/4, 158–159; Фасмер IV 242; Sławski I 67–68);
менш імовірний зв’язок р. хлеба́ть та ін. з іє. *sreb-, де s › x (Потебня РФВ 4, 204);
р. хлеба́ть, [хлебта́ть], бр. хлёбаць, [хлібта́ць], хляста́ць, др. хлÑбати, хлепътати, хлебнути, п. chłeptać, chłуpnąć, ч. chlebtati, chleptati, слц. chleptat’, chlapat’, chloptat’, chlaptat’, болг. хлебат, схв. хла́птати, hlȁpiti, hlipnuti, слн. hlåbati, p.-цсл. хлåпътати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́хлипка
«клапан, вентиль»
нена́хлепка
«ненажера»
хлебну́ти
хлебону́ти
хлеп
хле́пати
хле́піт
«глитання, плескіт води»
хле́поти
«вузьке місце річки, де клекотить вода»
хлепоті́ти
«дзюркотіти»
хле́пта́ти
хлепту́н
хлепу́-хлепу́
хлопта́ти
хльобта́ти
хльопта́ти
хлю́птати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хлёбаць | білоруська |
| хлебат | болгарська |
| хлÑбати | давньоруська |
| *khleb- | індоєвропейська |
| *sreb- | індоєвропейська |
| chłeptać | польська |
| chłуpnąć | польська |
| xleb-/xlep- | праслов’янська |
| хлеба́ть | російська |
| хлеба́ть | російська |
| хла́птати | сербохорватська |
| хлебта́ть | українська |
| хлібта́ць | українська |
| хляста́ць | українська |
| хлепътати | українська |
| хлебнути | українська |
| chlebtati | чеська |
| chleptati | чеська |
| cлц. chleptat' | чеська |
| chlapat' | чеська |
| chloptat' | чеська |
| chlaptat' | чеська |
| з | ? |
хлюп «вигук, що передає хлюпіт рідини»
псл. xlup-, звуконаслідувальна основа, чергуванням голосного пов’язана з хlір-, хlур-, xlęp-;
дієслово, очевидно, є похідним від вигуку xlup!;
пов’язування з лтс. š˜upstēt «невиразно говорити» (Matzenauer LF 7, 221) сумнівне;
р. хлю́пать, бр. хлю́паць, п. chlupać, ч. chlípat’, chlúpat’, стсл. хлюпати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
захлю́пувати
хле́піт
хлепоті́ти
хлю́пати
«плещучи, просочуючись, видавати характерні звуки (про воду, грязь та ін.), рвучкими рухами лити, бризкати водою або іншою рідиною на кого-, що-небудь»
хлюпі́й
«той, хто розхлюпує»
хлю́піт
хлю́пкати
хлюпоста́тися
хлюпості́ти
хлюпота́ти
хлюпоті́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хлю́паць | білоруська |
| š˜upstēt «невиразно говорити» | латиська |
| chlupać | польська |
| xlup- | праслов’янська |
| хлю́пать | російська |
| хлюпати | старослов’янська |
| chlípat' | чеська |
| chlúpat' | чеська |
| хlір- | ? |
| хlур- | ? |
| xlęp- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України