ХЛАМІТТЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
хлам
псл. xlamъ;
надійної етимології немає;
припускалося первісне lomъ (lamati) з експресивним нарощуванням х- (ЭССЯ 8, 24);
пов’язувалося з хла́мати «жадібно їсти, глитати» звуконаслідувального походження (Ильинский ИОРЯС 16/4, 4–5);
зіставлялося з холм (Шапиро ФЗ 1877/4, 79), з лтс. slāns «купа, стос» (Mikl. EW 86; Matzenauer LF 7, 219; Bern. I 387, проти Трубачев ЭССЯ 8, 24), з лит. šlam̃štas «хлам, сміття» (Носович 679);
розглядалося (Черных II 341) як скорочена форма слова хлами́да (у такому разі хлам – це первісно «непридатний для вжитку одяг, лахміття», а потім – «будь-яке сміття»);
р. бр. хлам, др. хламъ, схв. хла̏мина «шкарбан»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хламі́ття
«лахміття»
хламо́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хлам | білоруська |
| хламъ | давньоруська |
| slāns «купа, стос» | латиська |
| šlam̃štas «хлам, сміття» | литовська |
| xlamъ | праслов’янська |
| хлам | російська |
| мина «шкарбан» | сербохорватська |
| хла́мати «жадібно їсти, глитати» | ? |
| холм | ? |
| хлами́да (у такому разі хлам -- це первісно «непридатний для вжитку одяг, лахміття», а потім -- «будь-яке сміття») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України