ХИЗУЙТЕСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
хизува́тися «чепуритися, красуватися»
споріднене з хита́ти;
для псл. xytati припускається інше суфіксальне поширення: *xy-z-ati (ЭССЯ 8, 164);
сюди ж, очевидно, хи́жий «гарний» (до семантичного зв’язку слів на позначення позитивних якостей з дієсловами руху пор. укр. розм. ло́вкий «гарний» при лови́ти);
припущення про запозичення укр. хизува́тися з тур. hüsün «краса, принадність» (Кобилянський Зб. наук. праць I 80) малоймовірне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хизува́цця
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
xytati припускається інше суфіксальне поширення: *xy-z-ati | праслов’янська |
hüsün «краса, принадність» | турецька |
хизува́тися | українська |
хита́ти | ? |
хи́жий «гарний» (до семантичного зв’язку слів на позначення позитивних якостей з дієсловами руху пор. укр. розм. ло́вкий «гарний» при лови́ти) | ? |
хи́жий «м’ясоїдний, кровожерний (про тварин і перен.); швидкий, меткий; гарний»
утворення, що походить від того самого кореня, що й дієслово хита́ти, хоч ж викликає труднощі;
була спроба (Sławski I 96) пояснити його фонетичним розвитком: хи́штний › хи́жний › хи́жий, але ймовірніше, що ж тут з йотованого з, пор. р. [хизь] «пристрасне бажання» (ЭССЯ 8, 164);
пор. також хи́жий «гарний», можливо, від хизува́тися;
пов’язування укр. хи́жий з дінд. svangati «(він) іде» і н. schwingen «коливатися» (Потебня РФВ 4, 197) непереконливе;
р. [хи́жий] (з укр.?), бр. хі́жы, п. [сhyży, chyżo] (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
охижі́ти
схижи́ти
«злупити, здерти»
хижа́к
хижакува́тий
хижа́цтво
хижа́цький
хижа́чити
хи́жний
хи́жник
хижо
«швидко, скоро»
(XVII ст.)
хижу́н
хи́щий
хи́щний
хи́щник
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
хі́жы | білоруська |
svangati «(він) іде» | давньоіндійська |
schwingen «коливатися» | німецька |
сhyży (з укр.) | польська |
chyżo (з укр.) | польська |
хизь «пристрасне бажання» | російська |
хи́жий (з укр.?) | російська |
хи́жий | українська |
хита́ти | ? |
хи́штний | ? |
хи́жний | ? |
хи́жий | ? |
хизь «пристрасне бажання» | ? |
також хи́жий «гарний» | ? |
хизува́тися | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України