ХИЖАЦЬКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
хи́жий «м’ясоїдний, кровожерний (про тварин і перен.); швидкий, меткий; гарний»
утворення, що походить від того самого кореня, що й дієслово хита́ти, хоч ж викликає труднощі;
була спроба (Sławski I 96) пояснити його фонетичним розвитком: хи́штний › хи́жний › хи́жий, але ймовірніше, що ж тут з йотованого з, пор. р. [хизь] «пристрасне бажання» (ЭССЯ 8, 164);
пор. також хи́жий «гарний», можливо, від хизува́тися;
пов’язування укр. хи́жий з дінд. svangati «(він) іде» і н. schwingen «коливатися» (Потебня РФВ 4, 197) непереконливе;
р. [хи́жий] (з укр.?), бр. хі́жы, п. [сhyży, chyżo] (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
охижі́ти
схижи́ти
«злупити, здерти»
хижа́к
хижакува́тий
хижа́цтво
хижа́цький
хижа́чити
хи́жний
хи́жник
хижо
«швидко, скоро»
(XVII ст.)
хижу́н
хи́щий
хи́щний
хи́щник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хі́жы | білоруська |
| svangati «(він) іде» | давньоіндійська |
| schwingen «коливатися» | німецька |
| сhyży (з укр.) | польська |
| chyżo (з укр.) | польська |
| хизь «пристрасне бажання» | російська |
| хи́жий (з укр.?) | російська |
| хи́жий | українська |
| хита́ти | ? |
| хи́штний | ? |
| хи́жний | ? |
| хи́жий | ? |
| хизь «пристрасне бажання» | ? |
| також хи́жий «гарний» | ? |
| хизува́тися | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України