ХИБА — ЕТИМОЛОГІЯ

хи́би́ти «допускати хиби в чому-небудь; помилятися СУМ, Нед; бракувати, не вистачати О»

псл. xybiti «помилятися», співвідносне з хиба́ти «хитати», семантичний розвиток: «хитатися, вагатися» →→«бути непевним, сумніватися» → «помилятися» (Matzenauer LF 8, 8);
бр. хі́біць «допускати прорахунки, помилятися; боятися когось, розгублюватися перед ким-небудь», п. chybiać, chybić «хибити», ч. chyba «сумнів», chybiti «зробити помилку», chybovati, слц. chyba «помилка», chybit’ «помилятися», вл. khibić «бути винним», нл. chyba «недолік; сумнів», chybnuś «бути відсутнім; відпадати», слн. híba «недолік, дефект», híbati «ганити, гудити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

непохи́бний
несхи́бний
перехи́би́ти
похиба
по́хибка
похи́бний
прохи́ба
схи́ба «хиба»
схи́бити
схи́блений
схибну́ти(ся)
ухи́би́ти
хи́ба
хибля́ти «промахуватися, не влучати»
хи́бний
хибну́ти
хибува́ти «бракувати, не вистачати»
хибч «вада»
хи́бча «хиба»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хі́біць «допускати прорахунки, помилятися; боятися когось, розгублюватися перед ким-небудь» білоруська
khibić «бути винним» верхньолужицька
chyba «недолік; сумнів»«бути відсутнім; відпадати» нижньолужицька
chybnuś «недолік; сумнів»«бути відсутнім; відпадати» нижньолужицька
chybiać «хибити» польська
chybić «хибити» польська
xybiti «помилятися» праслов’янська
chyba «помилка»«помилятися» словацька
chybit' «помилка»«помилятися» словацька
híba «недолік, дефект»«ганити, гудити» словенська
híbati «недолік, дефект»«ганити, гудити» словенська
chyba «сумнів»«зробити помилку» чеська
chybiti «сумнів»«зробити помилку» чеська
chybovati «сумнів»«зробити помилку» чеська
хиба́ти «хитати» ?
розвиток: «хитатися, вагатися» ?

хіба́ «(частка) чи; (присл.) іноді, випадком»

вокалізм хіба́ відбиває, можливо, вимову говірок північного наріччя або пов’язаний зі специфічним темпом вимови слова (див. Булаховський Вибр. пр. II 252);
прислівник і частка хіба́ виникли на ґрунті іменника хи́ба «вада, помилка», утвореного від хиба́ти «хитати, бити», як раз (іменник, прислівник, сполучник) від рази́ти, р. ра́зве також від рази́ть (інакше – Фасмер III 433);
р. [хиба́], бр. хіба́, п. слц. chyba, вл. chiba;
Фонетичні та словотвірні варіанти

хиба́
хиба́ль
хиба́нь
хиба́нь що «хіба»
хибе́нь «хіба»
хіба́ль
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хіба́ білоруська
chiba верхньолужицька
chyba польська
ра́зве (інакше -- Фасмер III 433) російська
рази́ть (інакше -- Фасмер III 433) російська
хиба́ російська
chyba словацька
хіба́ ?
хіба́ виникли на ґрунті іменника хи́ба «вада, помилка» ?
хиба́ти «хитати, бити» ?
раз (іменник, прислівник, сполучник) ?

хиба́ти «рухати що-небудь з боку на бік або згори вниз; гойдати, хитати»

псл. xybati «хитати, трясти»;
чергуванням кореневого вокалізму споріднене з xubati (xubti) і далі зі skub(a)ti (ЭССЯ 8, 153–154);
псл. xyb- зближується також із *šib- (Brückner 188; Sławski I 94–95; Machek ESJČ 211–212);
сумнівне зіставлення з лит. subîti «качати», sabti (Mikl. EW 93; Matzenauer LF 8, 8; Trautmann KZ 43, 109);
неприйнятним є погляд на псл. xybati як на експресивний варіант дієслова gybati (Machek Slavia 16, 194);
р. [хиба́ть] «хитати», п. chybać «бігти; колихати(ся)», ч. chybati «сумніватися, вагатися», слц. chybat’ «не вистачати», вл. chybać, khibić «бути винним», нл. chybać, chyba «недолік; сумнів», слн. híbati «ганити, ганьбити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

хиб «падіння, поштовх, удар»
хи́би́ти
хибки́й «хисткий»
хибли́вий
хи́бство «непостійність, хисткість»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
chybać «бути винним» верхньолужицька
khibić «бути винним» верхньолужицька
subîti «качати» литовська
chybać «недолік; сумнів» нижньолужицька
chyba «недолік; сумнів» нижньолужицька
chybać «бігти; колихати(ся)» польська
xybati «хитати, трясти» праслов’янська
xyb- зближується також із *šib- праслов’янська
xybati як на експресивний варіант дієслова gybati праслов’янська
хиба́ть «хитати» російська
chybat' «не вистачати» словацька
híbati «ганити, ганьбити» словенська
chybati «сумніватися, вагатися» чеська
sabti ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України