ХЕРУВИМ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичене з грецької мови через посередництво старослов’янської;

сгр. χερου̃β, χερουβίμ «тс.» походить від гебр. K^ěrū́bh (мн. K^ěrū́bhīm) «крилатий ангел», утвореного від семітської основи *karuba-, очевидно, «бути великодушним, милосердним», спорідненої з ак. karābu «благословляти, робити щасливим», kāribu «той, хто благословляє», а також із гебр. bērákh «він благословенний», b^ērākhā́^h «благословення»;

р. болг. херуви́м, бр. херуві́м, др. херовим, херувимъ, хѣровимъ, хирувимъ, п. ч. cherub(in), слц. cherub, вл. cherubin, схв. херу̀вӣм, стсл. хероувимъ, херовимъ;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з гр. χείρ, мн. χεĩρες «рука, руки» (зокрема, складені хрестом на грудях) або з гр. χαĩρε «радуйся, будь здоровий» від χαίρω «радію, насолоджуюсь»;

за іншим припущенням (Vaillant RÅS 16, 250), розглядається як скорочення слова херуви́м;

др. хѣръ, стсл. хhръ;