ХВОСТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пра́хво́ст «підлабузник, мерзотник, негідник»
запозичення з російської мови;
р. прохво́ст «мерзотник, шахрай; (заст.) дрібний чиновник» виникло з ст. профо́с(с) «наглядач заарештованих солдатів; полковий кат» унаслідок народно-етимологічного зближення з хвост «хвіст»;
бр. прахво́ст «мерзотник, шахрай»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прахво́ст «мерзотник, шахрай» | білоруська |
| прохво́ст «мерзотник, шахрай; (заст.) дрібний чиновник» | російська |
| хвост «хвіст» | російська |
хвіст «придаток на задній частині тіла тварини, [рибальський мотуз, яким в’яжуть задній край чердакового паруса до човна Дз]»
загальновизнаної етимології не має;
псл. xvostъ первісно означало, мабуть, «те, чим можна махати, обмахуватися», тому пов’язується з псл. xvostati «бити, махати», xvatati, xytati, xystati (ЭССЯ 8, 133–134);
припускалася спорідненість з ав. xVasta- «молочений» (Vasmer RSl 6, 174), з вірм. xot (‹ *qhu̯odo-) «трава, пасовисько» (Petersson KZ 47, 278), із нвн. Quaste «пензель» (двн. questa, свн. quaste «пучок, жмут»), схв. ст. gozd «ліс» (Эндзелин СБЭ 127), з хо́бот (Ильинский РФВ 61, 235; ИОРЯС 20/3, 106–108, проти Фасмер IV 232);
р. бр. хвост, др. хвостъ, п. [chwost], ч. слц. chvost «хвіст; мітла», вл. chošćo «мітла», нл. chоšćo «дрік, з якого роблять віники», полаб. xöst, схв. ст. [hvost] «хвіст», [hȍst] «виноградна гілка», стсл. хвостъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
надхві́стя
нахві́сник
на́хвостень
охві́стя
охво́стуватий
«тонший з одного боку (про деревину, палицю)»
підхві́сний
підхві́стя
підхво́сний
підхво́стний
прихвос(т)ний
при́хвостень
прихво́стний
прохвости́ти
«побити різками»
прохво́стиця
«прочуханка»
фіст
фоста́тий
фостацки
«сорт груш, Pyri communis»
фоста́ч
«з великим хвостом; великодня гра хлопчиків»
фостачки́
«тс.»
фостець
«хвощ болотний, Equisetum palustre L.»
(бот.)
фо́стик
«хвостик»
фости́ско
фостове́
«гроші, які покупець дає пастухові або наймитові при купівлі худоби»
фосту́ля
«солодка груша на довгому хвостику»
хвіста́тий
хвістни́й
хвосняк
«Hippuris L.»
(бот.)
хвоста́н
«хвостата рибальська сітка»
хво́стати
хвоста́тий
хво́статися
«плентатися ззаду»
хвоста́ться
«іти слідом за кимось»
хвоста́ч
«той, що має довгий хвіст; невід, сітка з хвостом»
хвоста́чка
«назва ложки у загадці Г; пуголовок ВеНЗн»
хвости́зм
(політ.)
хвостика́ти
«бити, стьобати»
хвостики
«китник, лисохвіст, Alopecurus L.»
(бот.)
хвости́ло
«віник у лазні»
хвости́на
«(одна) скотина»
хвости́нець
«хвостата інфузорія, Bodo»
(зоол.)
хвости́ст
(політ.)
хвости́сько
хвости́ще
хвості́вка
«синиця довгохвоста, Aegithalos caudata L. Шарл; хвостатий метелик, Acaena Нед»
(орн.)
хвостник
хвостня́к
«хвосняк, Hippuris L.»
(бот.)
хвостове́
хвостови́й
хвостови́к
«частина плуга, клин, за допомогою якого можна регулювати заглиблення плуга»
хвосто́к
хвосто́чок
хвостя́
хвостя́га
хвостя́ка
хвостя́та
«рогата худоба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| x «молочений» | авестійська |
| хвост | білоруська |
| chošćo «мітла» | верхньолужицька |
| xot «трава, пасовисько» (‹ *qhu̯odo-)(Petersson KZ 47, 278) | вірменська |
| хвостъ | давньоруська |
| chоšćo «дрік, з якого роблять віники» | нижньолужицька |
| Quaste «пензель» (двн. questa, свн. quaste «пучок, жмут») | нововерхньонімецька |
| xöst | полабська |
| chwost | польська |
| xvostъ | праслов’янська |
| xvostati «бити, махати» | праслов’янська |
| хвост | російська |
| gozd «ліс» | сербохорватська |
| hvost «хвіст» | сербохорватська |
| chvost «хвіст; мітла» | словацька |
| хвостъ | старослов’янська |
| hȍst «виноградна гілка» | українська |
| chvost «хвіст; мітла» | чеська |
| xvatati | ? |
| xytati | ? |
| xystati | ? |
| gozd «ліс» | ? |
| хо́бот | ? |
| hvost «хвіст» | ? |
хвощ «вища багаторічна спорова трав’яниста рослина, Equisetum L.» (бот.)
псл. *xvostjü «хвощ» (первісно, можливо, також «мітелка»), утворене від xvostъ «хвіст», пор. п. koński ogon «хвощ», букв. «кінський хвіст», лат. equisētum «хвощ», букв. «кінська грива»;
назва рослини мотивується схожістю її з кінським хвостом або мітелкою;
р. болг. хвощ, бр. хвошч, п. chwoszсz, chwoszczka, ch(w)ościk, ч. chvoště «мітелка», вл. chošć, нл. chwîšć, chošć, схв. хвост, хвошће, во́шће, слн. hvîšč;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фошч
хвіщ
«тс.»
хвоищ
хвоїщ
хвоща́й
«сорт трави»
хвоща́нка
«пучок хвощу, соломи або очерету, яким миють дерев’яну нефарбовану підлогу»
хвощева́ті
хвощеві́
хвощі́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хвошч | білоруська |
| хвощ | болгарська |
| chošć | верхньолужицька |
| equisētum «хвощ» | латинська |
| chwîšć | нижньолужицька |
| chošć | нижньолужицька |
| koński ogon «хвощ» | польська |
| chwoszсz | польська |
| chwoszczka | польська |
| ch(w)ościk | польська |
| *xvostjü «хвощ» (первісно, можливо, також «мітелка») | праслов’янська |
| хвощ | російська |
| хвост | сербохорватська |
| hvîšč | словенська |
| хвошће | українська |
| во́шће | українська |
| chvoště «мітелка» | чеська |
| xvostъ «хвіст» | ? |
| koński ogon «хвощ» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України