ХВИЦАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
хви́ца́ти «бити однією або обома задніми ногами (про копитних тварин); брикати, вихати»
експресивне звукообразне утворення, паралельне хви́ста́ти «стьобати»;
менш імовірне припущення про запозичення з румунської мови звуконаслідувального fîţîi «махати хвостом, неспокійно поводитися» (Scheludko 145–146);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́хвицом
фе́цати
фи́кати
фиц
«вигук для вираження кінського брикання»
фи́ца́ти
фи́цкати
хвиця́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хви́ста́ти «стьобати» | ? |
| fîţîi «махати хвостом, неспокійно поводитися» | ? |
фаца́кати «брикатися»
афективні утворення звуконаслідувального походження, паралельні до фи́ца́ти, хвица́ти «тс.» (пор. ч. [facit] «дати ляпаса», [facnút], слц. facnut’ «тс.»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
фаци́ґати
фа́цкати
фацкува́ти
фа́цнути
«тс.»
фацу́кати
«хвицати ногами»
(про дітей)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| facnut' | словацька |
| фи́ца́ти | українська |
| хвица́ти «тс.» (пор. ч. [facit] «дати ляпаса», [facnút], слц. facnut’ «тс.») | українська |
| facit | чеська |
| facnút | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України