ХВИЛЬЧАСТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

хви́ля «водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні»

запозичене з німецької мови через посередництво польської;
н. Welle «хвиля, вал; циліндр» (свн. wëlle, дангл. wiella, дісл. velle, герм. *walljōn-) споріднене з псл. valъ, укр. вал;
вокалізм укр. хви́ля (на воді) виявляє вплив омонімічного хви́ля (часу) (Sławski I 217);
припускалося також, що вл. нл. wala «валок, циліндр» є власне слов’янським утворенням, спорідненим з valjati «валяти, валити» (А. Мука, див. Sławski I 217–218);
висловлювалася думка, що омонімічні хви́ля (на воді) і хви́ля (час) спільного походження (Bern. I 408);
н. Welle «хвиля», що продовжує іє. *vel- «обертатися, крутитися», етимологічно споріднене з псл. *vül̥na «хвиля», valъ (Brückner 117);
бр. хва́ля, п. fala «хвиля»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ки́ля
схвильо́ваний
хвили́стий
хви́лити
хвилі́ти
хви́льний
хвильови́й
хвильча́стий
хвилюва́ти
хвилюва́тий
хвиля́стий
хвиля́тися
хвіля
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хва́ля білоруська
wala «валок, циліндр» верхньолужицька
*vel- «обертатися, крутитися» індоєвропейська
wala «валок, циліндр» нижньолужицька
Welle «хвиля, вал; циліндр» (свн. wëlle, дангл. wiella, дісл. velle, герм. *walljōn-) німецька
Welle «хвиля» німецька
fala «хвиля» польська
valъ праслов’янська
*v «хвиля» праслов’янська
вал українська
хви́ля (на воді)(часу)(Sławski I 217) українська
valjati «валяти, валити» ?
хви́ля (на воді)(час)(Bern. I 408) ?
valъ ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України