ХВИЛЬЧАСТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
хви́ля «водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні»
запозичене з німецької мови через посередництво польської;
н. Welle «хвиля, вал; циліндр» (свн. wëlle, дангл. wiella, дісл. velle, герм. *walljōn-) споріднене з псл. valъ, укр. вал;
вокалізм укр. хви́ля (на воді) виявляє вплив омонімічного хви́ля (часу) (Sławski I 217);
припускалося також, що вл. нл. wala «валок, циліндр» є власне слов’янським утворенням, спорідненим з valjati «валяти, валити» (А. Мука, див. Sławski I 217–218);
висловлювалася думка, що омонімічні хви́ля (на воді) і хви́ля (час) спільного походження (Bern. I 408);
н. Welle «хвиля», що продовжує іє. *vel- «обертатися, крутитися», етимологічно споріднене з псл. *vül̥na «хвиля», valъ (Brückner 117);
бр. хва́ля, п. fala «хвиля»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ки́ля
схвильо́ваний
хвили́стий
хви́лити
хвилі́ти
хви́льний
хвильови́й
хвильча́стий
хвилюва́ти
хвилюва́тий
хвиля́стий
хвиля́тися
хвіля
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хва́ля | білоруська |
| wala «валок, циліндр» | верхньолужицька |
| *vel- «обертатися, крутитися» | індоєвропейська |
| wala «валок, циліндр» | нижньолужицька |
| Welle «хвиля, вал; циліндр» (свн. wëlle, дангл. wiella, дісл. velle, герм. *walljōn-) | німецька |
| Welle «хвиля» | німецька |
| fala «хвиля» | польська |
| valъ | праслов’янська |
| *v «хвиля» | праслов’янська |
| вал | українська |
| хви́ля (на воді)(часу)(Sławski I 217) | українська |
| valjati «валяти, валити» | ? |
| хви́ля (на воді)(час)(Bern. I 408) | ? |
| valъ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України