ХВИЛИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
хви́ля «хвилина; короткий відрізок часу, мить»
запозичене з німецької мови через посередництво польської;
н. Weile «певний час» ‹ двн. hwīl, hwīla «час, година», гот. ƕiveila «хвилина, час, година» споріднені з псл. pokojü, počiti, укр. по́кі́й, спочи́ти;
припускається спорідненість хви́ля (час) і хви́ля (на воді) (Bern. I 408; Фасмер IV 230–231);
бр. хвілі́на, п. chwila «хвилина; мить, момент», ч. chvíle, слц. chvíl’a «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фи́ля
«час»
(1627)
хвили́на
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хвілі́на | білоруська |
| ƕiveila «хвилина, час, година» | готська |
| hwīl | давньоверхньонімецька |
| Weile «певний час» | німецька |
| chwila «хвилина; мить, момент» | польська |
| pokojü | праслов’янська |
| chvíl'a «тс.» | словацька |
| по́кі́й | українська |
| chvíle | чеська |
| hwīla «час, година» | ? |
| počiti | ? |
| спочи́ти | ? |
| хви́ля (час)(на воді)(Bern. I 408; Фасмер IV 230--231) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України