ХВАТІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
хват «завзята людина; зух»
зворотне утворення від дієслова хвати́ти, хвата́ти (до семантики пор. р. ло́вкий і лови́ть);
припущення про запозичення з дісл. hvatr «швидкий; спокійний, смирний» (Mikl. EW 92; Matzenauer 180) непереконливе;
неприйнятне також пов’язування із залихва́т (Соболевский AfS1Ph 33, 480; ЖМНП 1911, май, 166);
р. хват «молодець», бр. хват «моторна, спритна людина», п. chwat «молодець», ч. chvat «поспішливість, квапливість», слц. chvat «поспішливість; капкан», схв. chvt «сажень»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хва́цький
«молодецький»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хват «моторна, спритна людина» | білоруська |
| hvatr «швидкий; спокійний, смирний» | давньоісландська |
| chwat «молодець» | польська |
| хват «молодець» | російська |
| chvt «сажень» | сербохорватська |
| chvat «поспішливість; капкан» | словацька |
| chvat «поспішливість, квапливість» | чеська |
| хвати́ти | ? |
| хвата́ти (до семантики пор. р. ло́вкий і лови́ть) | ? |
| залихва́т | ? |
хват «білизна, Aspius rapax» (іхт.)
очевидно, пов’язане з хвата́ти, оскільки ця риба належить до хижаків;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фат
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хвата́ти | ? |
кат
спочатку katъ могло бути назвою дії, звідки значення п. «лихо, нещастя»;
менш переконливі повʼязання з ка́яти(ся) (Kořínek LF 17, 347–356), з свн. gat, нвн. Gátte «товариш; (давніше) підручний ката» (Janko Slavia 7, 785–790), з р. хват, п. chwat (Machek ESJČ 245) та ін;
виводиться також як запозичення (Трубачев Этимология 1965, 76–77) з ав. kāϑa«відплата, покарання (на страшному суді)»;
пор. лат. tortor «кат», похідне від torqueo «кручу, обертаю; катую, беру на тортури»;
п. kat «кат; (ст.) лихо, дідько; нещастя», як і ч. слц. вл. нл. kat «кат», повʼязується (Jakobson Word 8, 388) з ката́ти, р. ката́ть, з огляду на колишнє знаряддя катування у вигляді колеса;
запозичення з польської мови;
р. [кат] «кат; знаряддя фізичного покарання», бр. кат;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зака́тний
«звірячий, лютий»
кати́ня
«жінка-кат; тортури»
каті́вка
«жінка-кат»
катівня́
«тортури»
каті́вня
каті́вство
катува́ти
ка́туш
«вʼязниця»
кату́ша
«тортури, катування»
катю́га
катю́жний
«катівський»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| katъ | авестійська |
| kāϑa «відплата, покарання (на страшному суді)» | авестійська |
| кат | білоруська |
| kat «кат» | верхньолужицька |
| tortor «кат» | латинська |
| torqueo «кручу, обертаю; катую, беру на тортури» | латинська |
| kat «кат» | нижньолужицька |
| Gátte «товариш; (давніше) підручний ката» | нововерхньонімецька |
| chwat | польська |
| kat «кат; (ст.) лихо, дідько; нещастя» | польська |
| хват | російська |
| ката́ть | російська |
| кат «кат; знаряддя фізичного покарання» | російська |
| gat | середньоверхньнімецька |
| kat «кат» | словацька |
| kat «кат» | чеська |
| ка́яти(ся) | ? |
| ката́ти | ? |
шу́стрий «рухливий, швидкий, жвавий, моторний»
менш імовірні пов’язання з р. шут і з п. oszustać «ошукати», oszust «шахрай» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 150), з арготичним šu- і ostrъ «гострий» (Vasmer WuS III 198), з хват, ху́ткий (Горяев 427), з перс. čust «моторний, діяльний» (Mikl. TEl Nachtr. II 189);
реконструюється псл. *šiust ‹ *šiut-t- (з іє. *seut-) (Черных II 428);
можливо, споріднене з лит. siùsti «божеволіти», лтс. šust «сердитися, втрачати розум» або з укр. [шу́снути] «ковзнути, шмигнути»;
не зовсім ясне;
псл. [šustrъ(jь)];
р. шу́стрый, бр. шу́стры «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| šu- | арабська |
| шу́стры «тс.» | білоруська |
| *seut- | індоєвропейська |
| šust «сердитися, втрачати розум» | латиська |
| siùsti «божеволіти» | литовська |
| čust «моторний, діяльний» | перська |
| oszustać «ошукати» | польська |
| oszust «шахрай» | польська |
| ostrъ «гострий» | праслов’янська |
| *šiust ‹ *šiut-t- (з іє. *seut-)(Черных II 428) | праслов’янська |
| šustrъ(jь) | праслов’янська |
| шут | російська |
| шу́стрый | російська |
| хват | українська |
| ху́ткий | українська |
| шу́снути «ковзнути, шмигнути» | українська |
хист «уміння що-небудь робити, поводити себе певним чином; здібності»
псл. xystati, утворення, пов’язане з хита́ти;
розглядається як форма інтенсиву на -st- до xytati (ЭССЯ 8, 159);
до семантичного переходу пор. хва́цький «молодецький» від хват, хвата́ти, р. ло́вкий від лов, лови́ть тощо;
р. [хист], бр. [хісць] Носович, п. chystać «колихати, хитати», ч. chystati «приправляти, готувати», слц. chystat’ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
захисни́й
захисни́к
за́хист
за́хисток
захища́ти
обхисти́ти
схисти́тися
«приловчитися, примудритися»
схища́тися
«ховатися»
хи́ста
«тс.»
хисти́ти
хи́стки́й
«умілий, вправний»
хисто́к
«мисливська засада, сховок для пасічника»
хисть
(розм.)
хи́та
«здібності»
хищ
«заслін від вітру або дощу»
хість
хіть
«здібності»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хісць | білоруська |
| chystać «колихати, хитати» | польська |
| xystati | праслов’янська |
| ло́вкий від лов | російська |
| хист | російська |
| chystat' «тс.» | словацька |
| chystati «приправляти, готувати» | чеська |
| хита́ти | ? |
| -st- | ? |
| хва́цький «молодецький» | ? |
| хват | ? |
| хвата́ти | ? |
| лови́ть | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України