ХВАТАЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
хвата́ти «швидко, поривчасто брати, хапати»
надійних відповідників поза слов’янськими мовами немає;
при цьому chvátiti (укр. хвата́ти, псл. xvatati) пов’язується не з xytiti, а з xapati (укр. хапа́ти), з фонетичним підсиленням початкового приголосного (x- › xv-), а chvatati зіставляється з kvapiti, звідки укр. ква́пити (Machek ESJČ 210);
є спроби розрізняти чеські дієслова chvátiti «хапати» і chvátati «поспішати» (слц. chvatat’, вл. сhwatać, нл. chwataś);
*xv- могло розвинутися із *sv- після префіксів на i, u (Vaillant RES 22, 45);
до форми xvatati реконструюється давніше *xvot-, при цьому припускається x ‹ s (*su̯e- у займенниковому корені – пор. svojü) – ЭССЯ 8, 123;
у корені давнє чергування: xvatati/xytiti (з первісним значенням «різати, розпорювати»), яке зводиться до іє. *ksūt- ‹ *skūt- від кореня *skēu-;
псл. xvаtati/xvatiti, можливо, з первісним значенням «присвоювати, робити чуже своїм»;
р. хвата́ть, бр. хвата́ць, др. хватити, хвачу, п. chwatać, ч. chvátatі «хапати», слц. chvátat’ «хватати; поспішати», вл. сhwatać, нл. chwataś, болг. хва́щам, хва́тя «хватаю, ловлю», схв. хва̏тати, хва̏тити, слн. hvátati, hvátam, стсл. хватати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́хват
ви́хватень
«легкий, зручний одяг Я; коржик, спечений нашвидкуруч Мо»
ви́хватка
ви́хватки
«здобне печиво»
захва́т
захва́тич
захватни́й
наза́хва́т
напо́хваті
наро́зхват
нахвата́тися
недо́хва́т
незахва́т
«пропуск у косінні»
обхва́т
отхвати́тись
о́фат
охва́т
о́хват
«хвороба коней, спричинена обгодуванням або опоєм»
о́хва́т
охвати́лно
охва́тки
«рогач»
перехва́т
перехвати́ти
перехва́тка
пере́хватний
пере́хватно
підхва́т
підхва́тистий
підхва́тчик
подхва́тка
по́хва́т
похва́тань
по́хваткий
по́хватний
по́хватом
по́хватцем
при́хват
при́хватком
про́фатень
«елемент гри у вивертень»
прохватня́
спо́хвату
спо́хвачу
схват
схва́тка
ухва́т
«хапуга»
у́хват
«рогач»
фата́ти
фа́тка
«знаряддя ловити рибу, здебільшого коропів, щук узимку»
фа́тушник
«рибалка, що ловить рибу фаткою взимку»
хвата́льний
хватани́на
«хапанина»
хва́танка
«гра в піжмурки»
хвата́ч
хва́тка
«прийом, спосіб; [рибальська сітка] Шейк»
хва́тки́
«рогачі»
хватки́й
хватко́м
хвато́к
«наспіх, нашвидкуруч»
хвату́н
хвать
хватькома́
хва́цтво
хвіть
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хвата́ць | білоруська |
| хва́щам | болгарська |
| сhwatać | верхньолужицька |
| хватити | давньоруська |
| *ksūt- | індоєвропейська |
| chwataś | нижньолужицька |
| chwatać | польська |
| xvаtati/xvatiti | праслов’янська |
| хвата́ть | російська |
| тати | сербохорватська |
| chvátat' «хватати; поспішати» | словацька |
| hvátati | словенська |
| hvátam | словенська |
| хватати | старослов’янська |
| ква́пити | українська |
| хвачу | українська |
| хва́тя «хватаю, ловлю» | українська |
| тити | українська |
| chvátatі «хапати» | чеська |
| chvátiti «хапати» | ? |
| chvátati «поспішати» (слц. chvatat’, вл. сhwatać, нл. chwataś) | ? |
| *xv- | ? |
| u | ? |
| *xvot- | ? |
| xvatati | ? |
| значенням «присвоювати, робити чуже своїм» | ? |
охва́т «хвороба попереку; обгодування або опі́й, хвороба худоби, переважно коней ЛексПол»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. ochwat «хвороба худоби та коней» пов’язане з ochwacić, ochwacać «спричинити запалення копит у коня» (у XV ст. – також і хвороба людини), утвореним з префікса о- та кореня chwatać (ст.) «хапати, охоплювати», якому відповідає укр. хвата́ти;
бр. [ахва́т] «захворювання худоби», слц. [ochvat] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
охвати́ти
«обгодувати або обпоїти (худобу)»
охвати́тись
«захворіти на охват»
охва́чений
«хворий на охват»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ахва́т «захворювання худоби» | білоруська |
| ochwat «хвороба худоби та коней» | польська |
| ochvat «тс.» | словацька |
| хвата́ти | українська |
| ochwacać «спричинити запалення копит у коня» (у XV ст. -- також і хвороба людини) | ? |
| chwatać «хапати, охоплювати» (ст.) | ? |
охво́та «старовинний верхній жіночий одяг»
п. ochwota «вид спідниці», очевидно, пов’язане з ochwycić «обняти, огорнути», chwycić «охопити», ст. chwatać «хапати, охоплювати», якому відповідає укр. хвата́ти (див.);
мабуть, запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ochwota «вид спідниці» | польська |
| хвата́ти | українська |
| ochwycić «обняти, огорнути» | ? |
| chwycić «охопити» | ? |
| chwatać «хапати, охоплювати» | ? |
хват «завзята людина; зух»
неприйнятне також пов’язування із залихва́т (Соболевский AfS1Ph 33, 480; ЖМНП 1911, май, 166);
припущення про запозичення з дісл. hvatr «швидкий; спокійний, смирний» (Mikl. EW 92; Matzenauer 180) непереконливе;
зворотне утворення від дієслова хвати́ти, хвата́ти (до семантики пор. р. ло́вкий і лови́ть);
р. хват «молодець», бр. хват «моторна, спритна людина», п. chwat «молодець», ч. chvat «поспішливість, квапливість», слц. chvat «поспішливість; капкан», схв. chvt «сажень»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хва́цький
«молодецький»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хват «моторна, спритна людина» | білоруська |
| hvatr «швидкий; спокійний, смирний» | давньоісландська |
| chwat «молодець» | польська |
| хват «молодець» | російська |
| chvt «сажень» | сербохорватська |
| chvat «поспішливість; капкан» | словацька |
| chvat «поспішливість, квапливість» | чеська |
| залихва́т | ? |
| хвати́ти | ? |
| хвата́ти (до семантики пор. р. ло́вкий і лови́ть) | ? |
хват «білизна, Aspius rapax» (іхт.)
очевидно, пов’язане з хвата́ти, оскільки ця риба належить до хижаків;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фат
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хвата́ти | ? |
хист «уміння що-небудь робити, поводити себе певним чином; здібності»
до семантичного переходу пор. хва́цький «молодецький» від хват, хвата́ти, р. ло́вкий від лов, лови́ть тощо;
розглядається як форма інтенсиву на -st- до xytati (ЭССЯ 8, 159);
псл. xystati, утворення, пов’язане з хита́ти;
р. [хист], бр. [хісць] Носович, п. chystać «колихати, хитати», ч. chystati «приправляти, готувати», слц. chystat’ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
захисни́й
захисни́к
за́хист
за́хисток
захища́ти
обхисти́ти
схисти́тися
«приловчитися, примудритися»
схища́тися
«ховатися»
хи́ста
«тс.»
хисти́ти
хи́стки́й
«умілий, вправний»
хисто́к
«мисливська засада, сховок для пасічника»
хисть
(розм.)
хи́та
«здібності»
хищ
«заслін від вітру або дощу»
хість
хіть
«здібності»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хісць | білоруська |
| chystać «колихати, хитати» | польська |
| xystati | праслов’янська |
| ло́вкий від лов | російська |
| хист | російська |
| chystat' «тс.» | словацька |
| chystati «приправляти, готувати» | чеська |
| хва́цький «молодецький» | ? |
| хват | ? |
| хвата́ти | ? |
| лови́ть | ? |
| -st- | ? |
| хита́ти | ? |
хоті́ти «мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чому-небудь (у їжі, відпочинку і т. ін.); мати намір, збиратися (щось робити)»
псл. xotěti, xъtěti;
надійних відповідників не має;
імовірний зв’язок з xvatati, укр. хвата́ти – через первісну форму *xvot-, пор. р. охо́та і охво́та (ЭССЯ 8, 83–84; Эндзелин СБЭ 121–122; Iljinskij AfSlPh 28, 458–460; Ильинский ИОРЯС 20/4, 149–151; Bern. I 398–399; Черных II 353);
зіставлялося з вірм. xand «сильне бажання, жага», xind «радість», xndam «радію» (Bugge KZ 32, 42; Meillet Études 174, MSL 8, 315), куди інші відносили також кімр. chwant, брет. hoant «бажання» (Pedersen KZ 38, 388–389; 40, 178–179; Persson Beitr. I 305, проти Bern. I 399 з огляду на труднощі з носовим);
вважалося також експресивним утворенням, спорідненим з лит. ketėˊti «замишляти, задумувати», ketìnti «тс.» (Machek Slavia 16, 176; Mikkola Ursl. Gr. I 177; Brückner 177);
р. хоте́ть, бр. хаце́ць, др. хотѣти, хътѣти, п. chcieć, ч. chtíti, слц. chciet’, вл. chcyć, болг. ща (‹хъщу), [хо́йта], схв. хте̏ти, хо̀тjeти, слн. hotåti, стсл. хотѣти, хътѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доне́схочу
досхочу́
заохо́та
заохо́тливий
заохо́тник
заохо́чення
заохо́чувати
захоті́нка
«забаганка»
зне́хотя
зне́хочу
навхо́чина
наухо́чина
не́хіть
не́хотя
нехотячи́
обхі́тний
«охочий»
охво́та
охі́тний
охі́тниця
охі́тно
охі́чно
охо́та
«бажання, нахил; полювання»
охо́титися
«бажати»
охо́тка
«охота, бажання»
охо́тливий
охо́тний
охо́тник
охо́тницький
охо́тниця
охо́тою
охоту́ха
охо́ча
охо́че
охо́чий
перехо́чливий
«примхливий, капризний»
прихоть
розохо́чувати
розхі́ття́
«задоволення»
схоті́нка
«бажання»
ухі́тний
«охочий, бажаючий»
ухі́ття
«охота, бажання СУМ; насолода, втіха, примха; користування Нед, Пі»
хвіть
«тс.»
хіть
«охота, бажання»
хота́
«хтивість, похітливість»
хоті́й
«той, що чогось хоче»
хотя́
хотя́чка
«тс.»
хоч
хти́вий
хти́вість
хті́ти
хуть
«бажання, прагнення»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хаце́ць | білоруська |
| ща (‹хъщу) | болгарська |
| hoant «бажання» | бретонська |
| chcyć | верхньолужицька |
| xand «сильне бажання, жага» | вірменська |
| хотѣти | давньоруська |
| chwant | кімрська |
| ketėˊti «замишляти, задумувати» | литовська |
| chcieć | польська |
| xotěti | праслов’янська |
| охо́та | російська |
| охво́та | російська |
| хоте́ть | російська |
| ти | сербохорватська |
| chciet' | словацька |
| hotåti | словенська |
| хотѣти | старослов’янська |
| хвата́ти | українська |
| хътѣти | українська |
| хо́йта | українська |
| хо̀тjeти | українська |
| хътѣти | українська |
| chtíti | чеська |
| xъtěti | ? |
| охо́та | ? |
| охво́та | ? |
| xind «радість» | ? |
| xndam «радію» | ? |
| ketìnti «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України