ХВАСТУН — ЕТИМОЛОГІЯ
хва́ста́ти «хвалити себе, хвалитися ким-, чим-небудь»
псл. xvastati (sę) ‹ *xvat-tati «задаватися» є етимологічно тотожним з xvostati «бити, хльостати» (пор. укр. ст. хвостати віником (XVII ст.), р. хвоста́ть «хльостати, бити прутом, парити в бані віником», др. хвостати «хльостати»);
до семантичного розвитку «бити» › «хвалитися» пор. н. prallen «битися, відбиватися» і prahlen «задаватися»;
менш переконлива думка про звуконаслідувальне походження псл. xvastati (Ильинский ИОРЯС 20/4, 181; Фасмер IV 229; Bern. I 407);
непереконливе також пов’язання з дінд. kаtthatē «хвастає» (kаtth ‹ *kvāst) (Machek ESJČ 210);
р. хва́стать «хвалитися, [говорити, брехати]», бр. [хва́стацца] «хвалитися», п. ст. faścić «хвастати; ошукувати», ч. chvástati «хвастати», слц. chvastat’ sa, схв. хва̏стати, слн. hvastáti «тс.», цсл. хвастати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хваст
«хвастун»
хва́стик
«тс.»
хвастли́вий
хвастови́тий
хва́стощі
хвасту́н
хвасту́ха
хвасть
«хвастощі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хва́стацца «хвалитися» | білоруська |
| kаtthatē «хвастає» (kаtth ‹ *kvāst) | давньоіндійська |
| хвостати «хльостати» | давньоруська |
| prallen «битися, відбиватися» | німецька |
| faścić «хвастати; ошукувати» | польська |
| xvastati(sę) «задаватися» ‹ *xvat-tati | праслов’янська |
| *xvat-tati | праслов’янська |
| xvastati | праслов’янська |
| хвоста́ть «хльостати, бити прутом, парити в бані віником» | російська |
| хва́стать «хвалитися, [говорити, брехати]» | російська |
| стати | сербохорватська |
| chvastat' sa | словацька |
| hvastáti «тс.» | словенська |
| хвастати | церковнослов’янська |
| chvástati «хвастати» | чеська |
| xvostati «бити, хльостати» (пор. укр. ст. хвостати віником (XVII ст.) | ? |
| розвитку «бити» | ? |
| prallen «битися, відбиватися» | ? |
| prahlen «задаватися» | ? |
| faścić «хвастати; ошукувати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України