ХАРЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ха́ря «пика, мармиза» (вульг.)
загальноприйнятої етимології не має;
найімовірніше, пов’язане з ха́рий «гидкий, бридкий»;
розглядалося як переосмислена демінутивна форма власного імені Ха́ря від Харито́н (Фасмер IV 225), пояснювалося як фонетична видозміна первіснішого уха́ря від у́хо, тобто ха́ря, власне, «вухаста маска» (Трубачев ЭИРЯ III 49–50);
безпідставні зіставлення з п. szkarada «гидке обличчя, харя», каш. szarodny (Горяев 395), з лат. cara «обличчя, голова» ‹ гр. ϰάρᾱ «голова, обличчя» (Gamillscheg 216; Meyer-Lübke REW 159);
р. ха́ря «тс.», ха́рий «виродок, потвора», бр. ха́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ха́ра
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ха́ра | білоруська |
ϰάρᾱ «голова, обличчя» | грецька |
szarodny | кашубський |
cara «обличчя, голова» | латинська |
szkarada «гидке обличчя, харя» | польська |
ха́ря «тс.» | російська |
ха́рий «виродок, потвора» | українська |
ха́рий «гидкий, бридкий» | ? |
Ха́ря | ? |
Харито́н | ? |
уха́ря | ? |
у́хо | ? |
ха́ря | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України