ХАРКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ха́ркати «випльовувати, прочищаючи горло; плювати мокротинням»

псл. xarkati, похідне утворення від вигуку xr-r-, який імітує характерні хрипи гортані;
інший ступінь вокалізму в дієслові хо́ркати;
р. ха́ркать, бр. ха́ркаць, п. charkać, charczeć, ч. chrkati, chrčat', chrčeti, слц. chrcat', вл. korčeć, нл. charchaś, charcaś, болг. хра́чам, схв. хра́кати, хр́кати, слн. hŕkati;
Фонетичні та словотвірні варіанти

харк
харка́тий
харка́ч
харкачки́ «плювки»
ха́ркіт
харкота́ти
харкоти́на
харкоти́ння
харкоті́ти
харкотови́нє
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ха́ркаць білоруська
хра́чам болгарська
korčeć верхньолужицька
charchaś нижньолужицька
charcaś нижньолужицька
charkać польська
charczeć польська
xarkati праслов’янська
ха́ркать російська
хра́кати сербохорватська
chrcat' словацька
hŕkati словенська
хр́кати українська
chrkati чеська
chrčat' чеська
chrčeti чеська
xr-r- ?
хо́ркати ?

харка́вити «гаркавити»

фонетичний варіант слова гарка́вити, що виник, можливо, під впливом ха́ркати;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гарка́вити ?
ха́ркати ?

хря́кати «харкати»

звуконаслідувальне утворення, паралельне до ха́ркати зі звичайною для таких слів нестійкістю вокалізму (пор. кря́катика́ркати);
зіставляється з лит. krañkšti «харкати», krañkti «каркати»;
р. [хра́кать] «харкати», др. охракъ «харкотиння», п. chrząkać «відкашлюватися; рохкати», [сhrąkać] «тс.», ч. chrkati «харкати», слц. chrákat’ «тс.», вл. khrachać «харкати; чхати», нл. chŕachaś «тс.», болг. хра́кам «харкаю», хра́ча «тс.», схв. хра́кати «харкати», слн. hŕkati «відкашлюватися», стсл. хракати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

прохра́кати «обхаркати»
хряк
хря́ки
хрякоти́ння «харкотиння»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хра́кам «харкаю» болгарська
khrachać «харкати; чхати» верхньолужицька
охракъ «харкотиння» давньоруська
krañkšti «харкати» литовська
chŕachaś «тс.» нижньолужицька
chrząkać «відкашлюватися; рохкати» польська
хра́кать «харкати» російська
хра́кати «харкати» сербохорватська
chrákat' «тс.» словацька
hŕkati «відкашлюватися» словенська
хракати старослов’янська
сhrąkać «тс.» українська
хра́ча «тс.» українська
chrkati «харкати» чеська
ха́ркати (пор. кря́кати -- ка́ркати) ?
krañkti «каркати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України