ХАРИТА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з грецької мови;

гр. Χάριτες «три богині вроди й жіночої принадності – супутниці Афродити» походить від χάρις (род. в. χάριτος) «принада, краса, чарівність», утвореного від χαίρω «радіти, насолоджуватися», яке споріднене з лат. horior «заохочувати, підбадьорювати», дінд. háryati «подобатися, втішатися, радіти», н. gern «охоче»;

іє. *g̑her(e)- «бажати, прагнути»;

р. Хари́та, бр. Хары́та;

суфіксальне поширення на слов’янському ґрунті імені Хари́та;

р. болг. Харити́на, бр. Харыці́на;

співвідносне з жіночим іменем Хари́та;

гр. Χαριτων «щедрий, який дарує милості» походить від χάρις (род. в. χάριτος) «принада, краса, чарівність»;

запозичення з грецької мови;

р. болг. Харито́н, бр. Харыто́н;

розглядається також як похідне від xarъjü «поганий» (ЭССЯ 8, 20) із псл. *(s)ker- «різати, краяти, дерти», звідки також кора́, шкі́ра, щи́рий (з первісним значенням «чистий») (Петлева Этимология 1968, 139);

пов’язується з іє. *kher- «скребти, терти» (Мельничук Мовозн. 1969/1, 30);

псл. xariti «чистити, скребти»;

схв. ха̏рати, ст. харити «грабувати, спустошувати»;

можливо, результат видозміни або варіант давнішого *негар «непридатне для данини (як хутро)», пов’язаного з га́рний, [бе́згар] «занадто велика ціна», [га́рма-да́рма] «даремно» і зближеного з [неха́р] «замазура», [неха́рний] «неохайний, брудний», пов’язаними з [ха́рити] «чистити»;

не зовсім ясне;

п. niekara «хижий звір, вовк» (з укр.?);

очевидно, пов’язане з хоро́ший, [ха́рний] «чистий, охайний», [ха́рити] «чистити»;

не виключений також зв’язок із захара́щувати (див.);

можливо, експресивне суфіксальне утворення на основі ха́рити «чистити, скребти»;

не зовсім ясне;

очевидно, пов’язане з ха́рити «чистити» (див.);