ХАРАЛУГ — ЕТИМОЛОГІЯ
харалу́жний «стальний, крицевий»
давнє запозичення з тюркських мов, мабуть, від кочових тюркомовних народів степового Півдня;
пор. чаг. karaluk «сталь», яке утворене від kara «чорний» (до семантики пор. вороно́ваний метал);
р. [харалу́г] «сталь, криця», др. харалугъ, харалу́жныи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
харалу́г
«сталь, криця»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| харалугъ | давньоруська |
| харалу́г «сталь, криця» | російська |
| харалу́жныи | українська |
| karaluk «сталь» | чагатайська |
| karaluk «сталь» | ? |
| kara «чорний» (до семантики пор. вороно́ваний метал) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України