ХАПКО — ЕТИМОЛОГІЯ

хап!

псл. xapati, співвідносне з xopiti;
розглядається як засноване на звуконаслідуванні (Bern. I 384; ЭССЯ 8, 18–19);
зіставлялося з нвн. happig «жадібний», снн. happen «жадібно хапати (губами)», лат. capiō «(я) беру», алб. kap «хапати», дінд. kṣapayati «знищує», що продовжують іє. *khap-/khab- (проти Трубачев ЭССЯ 8, 18–19);
наводилися позаіндоєвропейські відповідники – тур. kapmak «гребти» (Младенов 666);
р. бр. болг. хап!, др. хапати, п. chap!, ч. chápati, слц. chápat’, слн. hòp, стсл. хапати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

захо́пливий
захо́плювати
захо́плювач
напо́хапці
напо́хопі
нахопи́тися
нахопля́ти(ся)
несхо́пний
перехі́пливий
перехо́п «перехват»
перехопи́ти
перехопи́ти(ся)
перехо́плювання
перехо́плювати
по́хапки
поха́пливий
поха́пний
по́хапцем
при́хапком
при́хапцем
при́хапци «похапцем»
при́хапці
хап «капкан»
хап-лап
хапай
хапа́йло «хабарник»
хапа́к «щипці, кліщі у злодіїв Нед; кайдани Шейк»
хапаки́ «щипці»
ха́палка «щупальця, орган для хапання» (у тварин)
хапа́нє «хапання»
ха́паний «крадений»
хапани́на
ха́па́нка «крадіжка; хабар; квапливість»
хапа́нок «хабарник»
хапа́ти(ся)
хапатня́ «поспіх, хапанина; перен. побори, грабіж СУМ; хватання, розхват Шейк»
хапа́ч
хапендя́й «хабарник»
хапи́ця «рука»
ха́пка «пастка»
ха́пкати «хапати»
ха́пки
хапки́й
ха́пкість «поспішливість»
хапко́ «хватун; хабарник; злодій; чорт; кіт»
ха́пко «квапливо, поспішно»
ха́пко́м
хапкома́
хапли́вий «квапливий, поспішливий»
хапну́ти
хапови́тий
хапови́ця «поспішлива робота»
хапону́ти
хапте́ль «той, хто має довгі руки, злодюжка»
хаптуне́ць «той, що вміє зручно хапати»
хапу́-лапу́
хапу́га
хапу́жество «хабарництво»
хапу́ля «та, що хапає (про кішку в загадці)»
хапу́н
хапуне́ць (назва гри)
хапу́нка
хапчи́вий
хіп
хіпну́ти
хопи́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kap «хапати» албанська
хап білоруська
хап болгарська
kṣapayati «знищує» давньоіндійська
хапати давньоруська
*khap-/khab- (проти Трубачев ЭССЯ 8, 18--19) індоєвропейська
capiō «(я) беру» латинська
happig «жадібний» нововерхньонімецька
chap! польська
xapati праслов’янська
хап російська
happen «жадібно хапати (губами)» середньонижньонімецька
chápat' словацька
hòp словенська
хапати старослов’янська
kapmak «гребти» турецька
chápati чеська

хапло́ «бур’ян»

імовірно, експресивне утворення від псл. xabъ «поганий», звідки також [хаба́з] «зарості бур’яну», [хабла́з] «хворост», ч. [chab] «гілка; гілка з листям; бадилля», п. [chabie] «хмиз, гілля»;
можливий вплив дієслова хапа́ти, пор. болг. ха́пка «ковток, шматок», р. [хапо́к] «жмут, снопик льону»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ха́пка «ковток, шматок» болгарська
chabie «хмиз, гілля» польська
xabъ «поганий» праслов’янська
хапо́к «жмут, снопик льону» російська
chab «гілка; гілка з листям; бадилля» чеська
хаба́з «зарості бур’яну» ?
хабла́з «хворост» ?
хапа́ти ?
ха́пка «ковток, шматок» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України