ХАЙЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

похідне утворення від псл. xajiti «чистити; лаяти, сварити», яке пов’язується з іє. *ks-ā-i̯ «тс.»;

дзвінкопалатальний варіант *g̑hēi- відбився в псл. *zěti, zějǫ, укр. зя́ти;

р. хайло́ пов’язується також з незасвідченим *хаяло́, яке виводиться з ха́яти «лаяти», пор. стойло ‹ *стояло (Соболевский РФВ 65, 402);

р. хайло́ (згруб.) «горло; челюсті (у печі); рот, паща; роззява, крикун, горлань», [ха́йло] (лайл.) «глотка»;

псл. xajati;

продовжує іє. *ksā-(i)-, яке зводиться до іє. *ks-/kes- «торкати; бити; скребти»;

зіставляється з дінд. kṣiṇáti, kṣin̥ōti «нищить, губить», kṣítiṣ «провина», ав. xšyō (род. в.) «зникнення, загибель», гр. φϑίνω, φϑίω «кінчатися, минати, зникати; гинути, вмирати» тощо;

пов’язувалося з дінд. khyāti «дивиться, бачить» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 147);

розглядалося також як експресивний варіант дієслова ка́яти(ся), псл. kajati «гудити, дорікати, картати» або як контамінація цього дієслова з емоційно забарвленими р. [хайло́] «горлянка», [харла́ть] «кричати» (Черных II 334–335);

припускалася спорідненість з ос. xsajyn/æxsajyn «турбуватися; піклуватися», тох. В skai-, тох. A ske- «старатися, працювати»;

припущення про запозичення ха́яти з гот. fajan «ганити» (Абаев Пробл. ист. и диал. 13) малоймовірне;

р. ха́ять «лаяти, сварити; турбуватися, піклуватися», бр. няха́й, п. niechać «зневажати», poniechać «покинути, залишити», zaniechać «запустити, покинути», ч. nechati «залишити; не завадити», слц. nechat’ «залишити, кинути; дозволити», вл. niechać «не хотіти», нл. niechaś «тс.», болг. ха́я «стараюся, турбуюся, піклуюся», неха́ен «недбайло, неохайний», схв. xа̏jaти «турбуватися», не̏ха̄jан «недбайливий, безтурботний», слн. hájati «турбуватися»;