ХАЗАР — ЕТИМОЛОГІЯ
хаза́ри «тюркські напівкочові племена, які в I тисячолітті н. е. жили в Південно-Східній Європі» (іст.)
запозичення з тюркських мов;
тюрк. *kazar, джаг. хазар «блукати, втікати» пов’язане з тюрк. kez- «ходити, блукати, мандрувати»;
від цієї етнічної назви походить, очевидно, й укр. козарлю́га фам. «козачище»;
р. хоза́ры, хаза́ры, бр. хаза́ры, др. козаре (мн.), п. chazar, ч. chazaři, болг. хаза́ри;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хоза́ри
хоза́рин
хоза́рський
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хаза́ры | білоруська |
| хаза́ри | болгарська |
| козаре (мн.) | давньоруська |
| chazar | польська |
| хоза́ры | російська |
| *kazar | тюркські |
| kez- «ходити, блукати, мандрувати» | тюркські |
| козарлю́га | українська |
| хаза́ры | українська |
| chazaři | чеська |
| хазар «блукати, втікати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України