ХАВЧУРА — ЕТИМОЛОГІЯ
ха́ва «щелепа»
псл. [xav-] «роззявляти; паща», яке, можливо, зводиться до іє. *kheu- (очевидно, звуконаслідування);
дзвінкопалатальний варіант кореня *g̑ћeu- відбився в псл. zěvati, укр. зіва́ти, р. [зевки́] «щелепа»;
р. ха́вкать зіставлялося з ша́вкать (Ильинский ИОРЯС 20/4, 177–178);
р. ха́вкать «їсти», бр. ха́ваць «хватати ротом»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хавді́й
«ненажера, прожора»
ха́вка
ха́вкання
«позіхання, зітхання»
ха́вкат
«позіхати, зітхати»
ха́вкати
«жадібно їсти; дихати зябрами»
хавки́
«рот, горло; морда, рило (у тварин) Г, Нед; зябра Шейк; яма під кадиком Ме»
хавку́н
«тс.»
хавчу́ра
«рот, морда»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ха́ваць «хватати ротом» | білоруська |
| *kheu- (очевидно, звуконаслідування) | індоєвропейська |
| xav- «роззявляти; паща» | праслов’янська |
| zěvati | праслов’янська |
| зевки́ «щелепа» | російська |
| ха́вкать | російська |
| ша́вкать | російська |
| ха́вкать «їсти» | російська |
| зіва́ти | українська |
| *g̑ћeu- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України