ХАВДІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

ха́ва «щелепа»

псл. [xav-] «роззявляти; паща», яке, можливо, зводиться до іє. *kheu- (очевидно, звуконаслідування);
дзвінкопалатальний варіант кореня *g̑ћeu- відбився в псл. zěvati, укр. зіва́ти, р. [зевки́] «щелепа»;
р. ха́вкать зіставлялося з ша́вкать (Ильинский ИОРЯС 20/4, 177–178);
р. ха́вкать «їсти», бр. ха́ваць «хватати ротом»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

хавді́й «ненажера, прожора»
ха́вка
ха́вкання «позіхання, зітхання»
ха́вкат «позіхати, зітхати»
ха́вкати «жадібно їсти; дихати зябрами»
хавки́ «рот, горло; морда, рило (у тварин) Г, Нед; зябра Шейк; яма під кадиком Ме»
хавку́н «тс.»
хавчу́ра «рот, морда»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ха́ваць «хватати ротом» білоруська
*kheu- (очевидно, звуконаслідування) індоєвропейська
xav- «роззявляти; паща» праслов’янська
zěvati праслов’янська
зевки́ «щелепа» російська
ха́вкать російська
ша́вкать російська
ха́вкать «їсти» російська
зіва́ти українська
*g̑ћeu- ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України