ХАВА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ха́ва «щелепа»
псл. [xav-] «роззявляти; паща», яке, можливо, зводиться до іє. *kheu- (очевидно, звуконаслідування);
дзвінкопалатальний варіант кореня *g̑ћeu- відбився в псл. zěvati, укр. зіва́ти, р. [зевки́] «щелепа»;
р. ха́вкать зіставлялося з ша́вкать (Ильинский ИОРЯС 20/4, 177–178);
р. ха́вкать «їсти», бр. ха́ваць «хватати ротом»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хавді́й
«ненажера, прожора»
ха́вка
ха́вкання
«позіхання, зітхання»
ха́вкат
«позіхати, зітхати»
ха́вкати
«жадібно їсти; дихати зябрами»
хавки́
«рот, горло; морда, рило (у тварин) Г, Нед; зябра Шейк; яма під кадиком Ме»
хавку́н
«тс.»
хавчу́ра
«рот, морда»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ха́ваць «хватати ротом» | білоруська |
| *kheu- (очевидно, звуконаслідування) | індоєвропейська |
| xav- «роззявляти; паща» | праслов’янська |
| zěvati | праслов’янська |
| зевки́ «щелепа» | російська |
| ха́вкать | російська |
| ша́вкать | російська |
| ха́вкать «їсти» | російська |
| зіва́ти | українська |
| *g̑ћeu- | ? |
хава «яглиця, Аegopodium podagraria L.» (бот.)
розглядається як результат подовження вокалізму в корені xv- «хвоя»: xv- › xov- › xav-;
слнц. xava «суха гілка; напівзасохле молоде деревце»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| xava «суха гілка; напівзасохле молоде деревце» | словінцький |
| xv- «хвоя» | ? |
| xv- | ? |
хавли́к «хом’як, Cricetus frumentarius Pall.» (зоол.)
похідне утворення від ха́ва «щелепа»;
назва мотивується, очевидно, наявністю в цих гризунів защічних мішків, за допомогою яких вони носять зерно в нору про запас на зиму;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ха́ва «щелепа» | ? |
ха́ква «слуква, вальдшнеп, Scolopax rusticola L.» (орн.)
не зовсім ясне;
можливо, звуконаслідувальне утворення, мотивоване характерним криком птаха;
проте не виключений зв’язок з ха́ва «щелепа» з огляду на довгий дзьоб птаха;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ка́ква
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ха́ва «щелепа» | ? |
ха́о́с «у давньогрецькій міфології -- безмежний світовий простір, що являє собою суміш усіх стихій; перен. цілковите безладдя»
запозичення з грецької мови;
гр. χάος (‹ *χαƒος) «первісний безформний стан світу, безкінечний простір» пов’язане з χαίνω «розкриваюсь, розверзаюсь», з яким споріднені германо-балтійські назви піднебіння: двн. guomo (‹ іє. *g̑hō[u]-), лит. gomurỹs, лтс. gámurs, а також укр. зіва́ти, зія́ти, роззя́ва, ха́ва;
р. ха́о́с, бр. хао́с, п. ч. слц. вл. chaos, болг. ха́ос (міф.), м. ха́ос, хао́с «безладдя», схв. ха̏ос, ка̏ос, слн. káos;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хао́с | білоруська |
| ха́ос (міф.) | болгарська |
| chaos | верхньолужицька |
| χάος «первісний безформний стан світу, безкінечний простір» (‹ *χαƒος) | грецька |
| guomo (‹ іє. *g̑hō[u]-) | давньоверхньонімецька |
| gámurs | латиська |
| gomurỹs | литовська |
| ха́ос | македонська |
| chaos | польська |
| ха́о́с | російська |
| ос | сербохорватська |
| chaos | словацька |
| káos | словенська |
| зіва́ти | українська |
| хао́с «безладдя» | українська |
| ос | українська |
| chaos | чеська |
| χαίνω «розкриваюсь, розверзаюсь» | ? |
| зія́ти | ? |
| роззя́ва | ? |
| ха́ва | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України