ХАБИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

субстантивне утворення від псл. xabъ «поганий», xabati «псувати»;

п. слц. chabina «прут, різка», ч. [chabina, chabovina, chabovec] «тс.», слн. [habína] «товста різка»;

псл. xabъjь «слабий, поганий» є похідним від дієслова xabati «псувати, бруднити» з іє. *ksābhō;

вважається спорідненим з лит. skõbti «скребти, вирізати, довбити» (Brückner 175; Фасмер IV 214; Иллич-Свитыч ВЯ 1961/4, 94; ЭССЯ 8, 7–8) і skîbti «киснути» (Sławski I 58), зближувалося з гр. ϰωφός «глухий» (Младенов 664; Machek ESJČ 194), з вірм. xabel «обманювати» (Lewy KZ 52, 310), з дінд. kṣápate «умертвляти плоть» (Machek Slavia 16, 175);

псл. xabiti зводилося також до іє. *khō˘bh- «різати, рубати», пор. ч. cháb «гілка з листям; прут», chabí «гілля» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 137–139);

для цсл. хабити сѧ припускалося запозичення з гот. haban (Uhlenbeck AfSlPh 15, 485);

п. chabeta «шкапа», [chaba, chabas] «тс.», chaby «кості; кістки, що випинаються з-під шкіри», ч. chabý «слабий, немічний, поганий», chabota «слабість, неміч», chabiti «ослабляти», слц. chabý «слабий», болг. хабя́ «псую», схв. ха̏бен «поганий», слн. hábiti «пошкоджувати», цсл. хабити «жувати; гноїти»;

псл. xobъtа «бур’ян, кущ, чагарник», що як суфіксальне утворення пов’язане з xob-/xab-, пор. укр. хаби́на «різка, хворостина», п. ст. chabina «лозина, паличка», ч. [chab] «гілка; бадилля»;

п. chabda, ст. chabet «Sambucus ebulus», [chebta] «бур’ян», ч. chebd, слц. chabda, схв. ха́бат, род. в. ха́пта, слн. habát;