ХАБАЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ
хаба́ль «коханець, баламут, зальотник»
очевидно, пов’язане з псл. xabati «псувати» (ЭССЯ 8, 7), укр. оха́бити «зіпсувати», р. поха́бить «паскудити», поха́бный «паскудний, соромітний», що зводяться до псл. xabiti «псувати; різати, рубати» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 137–138), співвідносного з xabati;
сумнівною є думка про запозичення з гебрайської мови, пор. гебр. hā bâl «пан, господар, володар» (Karłowicz SWO 91);
р. [хаба́л, хаба́льник, ха́ба́лка, хаба́лда, хабу́ня, ха́била] «нахаба, бешкетник, забіяка», п. [chabal] «кавалер, зальотник, коханець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хабали́сько
ха́ба́ли́ця
«кокетка, коханка»
хаба́лка
«тс.»
ха́балька
«тс.»
ха́ба́льний
«кокетливий, любовний»
хаба́льниця
«тс.»
хаба́льство
«кокетство, залицяння»
хабалю́ка
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
hā bâl «пан, господар, володар» | гебрайська |
chabal «кавалер, зальотник, коханець» | польська |
xabati «псувати» | праслов’янська |
xabiti «псувати; різати, рубати» | праслов’янська |
поха́бить «паскудити» | російська |
хаба́л | російська |
оха́бити «зіпсувати» | українська |
хаба́льник | українська |
ха́ба́лка | українська |
хаба́лда | українська |
хабу́ня | українська |
ха́била «нахаба, бешкетник, забіяка» | українська |
поха́бный «паскудний, соромітний» | ? |
hā bâl «пан, господар, володар» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України