ХАБАЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ

хаба́ль «коханець, баламут, зальотник»

очевидно, пов’язане з псл. xabati «псувати» (ЭССЯ 8, 7), укр. оха́бити «зіпсувати», р. поха́бить «паскудити», поха́бный «паскудний, соромітний», що зводяться до псл. xabiti «псувати; різати, рубати» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 137–138), співвідносного з xabati;
сумнівною є думка про запозичення з гебрайської мови, пор. гебр. hā bâl «пан, господар, володар» (Karłowicz SWO 91);
р. [хаба́л, хаба́льник, ха́ба́лка, хаба́лда, хабу́ня, ха́била] «нахаба, бешкетник, забіяка», п. [chabal] «кавалер, зальотник, коханець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

хабали́сько
ха́ба́ли́ця «кокетка, коханка»
хаба́лка «тс.»
ха́балька «тс.»
ха́ба́льний «кокетливий, любовний»
хаба́льниця «тс.»
хаба́льство «кокетство, залицяння»
хабалю́ка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hā bâl «пан, господар, володар» гебрайська
chabal «кавалер, зальотник, коханець» польська
xabati «псувати» праслов’янська
xabiti «псувати; різати, рубати» праслов’янська
поха́бить «паскудити» російська
хаба́л російська
оха́бити «зіпсувати» українська
хаба́льник українська
ха́ба́лка українська
хаба́лда українська
хабу́ня українська
ха́била «нахаба, бешкетник, забіяка» українська
поха́бный «паскудний, соромітний» ?
hā bâl «пан, господар, володар» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України