ХА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ха «вигук, що вживається на позначення сміху і для вираження незгоди з чим-небудь, неприйнятності чогось»
споріднене з лит. kaknîti «реготати», kikånti «хихикати», свн. kachzen, двн. kachazzen «голосно сміятися», лат. hahahae «ха-ха», cachinnō «реготати», гр. ϰαχάζω «тс.», нгр. χά χά, вірм. xaxankʻ «регіт», дінд. ha ha «ха-ха», kákhati «регоче»;
результат виділення й фонематичного оформлення інстинктивного вигуку, що утворюється під час сміху;
р. бр. болг. м. ха, п. cha-cha! «ха-ха», ha, ha, ha «тс.; крик до заохочування», ч. cha!, вл. kha!, нл. ha, haha!, схв. ха̏ ха̏, ха̑ ха̑ «ха-ха», слн. há;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ха-ха́
ха-ха-ха́
ха́хоньки
«смішки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ха | білоруська |
| ха | болгарська |
| kha! | верхньолужицька |
| xaxankʻ «регіт» | вірменська |
| ϰαχάζω «тс.» | грецька |
| kachazzen «голосно сміятися» | давньоверхньонімецька |
| ha ha «ха-ха» | давньоіндійська |
| hahahae «ха-ха» | латинська |
| kaknîti «реготати» | литовська |
| ха | македонська |
| ha | нижньолужицька |
| haha! | нижньолужицька |
| χά | новогрецька |
| cha-cha! «ха-ха»«тс.; крик до заохочування» | польська |
| ha «ха-ха»«тс.; крик до заохочування» | польська |
| ha «ха-ха»«тс.; крик до заохочування» | польська |
| ha «ха-ха»«тс.; крик до заохочування» | польська |
| ха | російська |
| ха̏ ха̏ | сербохорватська |
| kachzen | середньоверхньнімецька |
| há | словенська |
| ха̑ ха̑ «ха-ха» | українська |
| cha! | чеська |
| kikånti «хихикати» | ? |
| cachinnō «реготати» | ? |
| kákhati «регоче» | ? |
со́ха́ «стовп з розсохою; примітивне знаряддя для орання»
псл. soxa «дерево з розвилкою», [soxorъ] «тс.»;
споріднене з лит. šaká «гілка, сук, розсоха», šãkė «вила», лтс. saka «розсоха дерева», sakas «хомут, ярмо», sakne «корінь», дінд. śā́kā (śā́khā) «гілка, сук», перс. šāχ «тс., ріг», вірм. ћaχ «гілка», гот. hōha «плуг»;
іє. *k῀ā˘k- «сук, гілка; кілок»;
р. болг. соха́, бр. саха́, др. соха «соха, підпірка, кілок, дрюк», п. socha «соха», ч. слц. socha «статуя, скульптура», sochor «бовдур, телепень», вл. нл. socha «кілок з розсохою», sochor «кийок», м. соа «рогатина, жердина з розвилкою», схв. са̏ха «жердина з розсохою», слн. sôha «статуя; кілок», с.-цсл. соха «дрючок, палиця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підсо́ха
«довга колода в основі дахового гребеня»
підсо́шок
«підпірка в тині»
по́сох
«палиця»
посохи́
«куток у хаті для рогачів і кочерг»
посо́шне
«земельний податок від сохи»
(іст.)
посо́шний
«нараховуваний від сохи»
посо́щина
«тс.»
присі́шки
«стремена»
присі́шок
«підпірка»
при́сох
«стовп, що підпирає тин або дах у клуні»
присо́шина
«тс.»
розсі́шки
«малі вила»
розсо́ха
розсоха́тий
«який має розсоху»
розсохач
«олень»
розсо́хуватий
ро́сі́
«відгалуження оленячих рогів»
росішки́
«тс.»
росо́ха
«розсоха»
росоха́тий
росоха́ч
«дуб з широкими гілляками»
росо́хи
«частина тіла, де розходяться ноги»
росохі́р
«стовп з розсохами для сушіння горшків»
росохова́тий
«тс.»
сі́шка
«невелика соха; підставка з розсохи»
со́ха́р
«колода з розсохою»
соха́тий
«лось»
соха́тина
«лосине м’ясо»
со́хур
«вилка для ловлі риби; розвилистий стовп для сушіння посуду»
со́шка
«сішка»
со́шни́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| саха́ | білоруська |
| соха́ | болгарська |
| socha «кілок з розсохою»«кийок» | верхньолужицька |
| sochor «кілок з розсохою»«кийок» | верхньолужицька |
| ћaχ «гілка» | вірменська |
| hōha «плуг» | готська |
| śā́kā «гілка, сук» (śā́khā) | давньоіндійська |
| соха «соха, підпірка, кілок, дрюк» | давньоруська |
| *k῀ā˘k- «сук, гілка; кілок» | індоєвропейська |
| saka «розсоха дерева» | латиська |
| šaká «гілка, сук, розсоха» | литовська |
| соа «рогатина, жердина з розвилкою» | македонська |
| socha «кілок з розсохою»«кийок» | нижньолужицька |
| sochor «кілок з розсохою»«кийок» | нижньолужицька |
| šāχ «тс., ріг» | перська |
| socha «соха» | польська |
| soxa «дерево з розвилкою» | праслов’янська |
| соха́ | російська |
| соха «дрючок, палиця» | сербо-церковнослов’янська |
| ха «жердина з розсохою» | сербохорватська |
| socha «статуя, скульптура»«бовдур, телепень» | словацька |
| sochor «статуя, скульптура»«бовдур, телепень» | словацька |
| sôha «статуя; кілок» | словенська |
| socha «статуя, скульптура»«бовдур, телепень» | чеська |
| sochor «статуя, скульптура»«бовдур, телепень» | чеська |
| soxorъ «тс.» | ? |
| šãkė «вила» | ? |
| sakas «хомут, ярмо» | ? |
| sakne «корінь» | ? |
ха́кати
утворення, що виникло від звуконаслідувального вигуку ха внаслідок фонетичного оформлення шуму від короткого різкого видиху;
до словотвору пор. бе́кати, га́кати і под;
р. ха́кать, схв. ха́кати;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ха́кать | російська |
| ха́кати | сербохорватська |
| ха | ? |
| бе́кати | ? |
| га́кати | ? |
хе (виг.)
результат фонетичного оформлення первісного мимовільного вигуку для вираження сміху або реготу;
паралельна форма до інших вигуків на вираження реготу – ге, ха;
можна думати, що первісно ці вигуки становили певну ларингальну єдність;
р. бр. болг. м. хе, ч. chechtati se, слн. hehetáti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хе-хе́
хе-хе-хе
хехе́кати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хе | білоруська |
| хе | болгарська |
| хе | македонська |
| хе | російська |
| hehetáti | словенська |
| chechtati se | чеська |
| ге | ? |
| ха | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України