ФІЇН — ЕТИМОЛОГІЯ
фін «хрещеник Г; молодий (у відношенні до весільних батьків) Me»
запозичення з румунської та молдавської мов;
рум. fin, fínă, молд. фин, фи́нэ виводяться від лат. *filianus, похідного від fīlius «син»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фили́на
«тс.»
фи́на
фіїн
«тс.»
фіїна
фі́на
«хрещениця Г; молода (для весільних батьків) Me»
фі́на
«молода (на весіллі)»
фіно́вщина
«крижмо»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *filianus | латинська |
| fīlius «син» | латинська |
| фин | молдавська |
| фи́нэ | молдавська |
| fin | румунська |
| fínă | румунська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України