ФІСТУЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
фі́сту́ла́ «вид флейти; фальцет; канал, що сполучає виразку в тканинах або органах тіла з поверхнею шкіри»
запозичення з латинської мови;
для лат. fistula «труба, трубка; канал» припускається зв’язок з дієсловом findere «розколювати, розщеплювати», спорідненим з дінд. bhinádmi «розколюю»;
іє. *bheid- «розколювати»;
розглядається як поширення кореня *bhei̯(ǝ)- «бити», звідки також псл. biti, укр. би́ти;
р. фи́стула́, бр. фістула́, п. fistuła, ч. fistule, слц. fistula, болг. фи́стула, м. схв. фистула;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фи́стула
фѣстула
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фістула́ | білоруська |
| фи́стула | болгарська |
| bhinádmi «розколюю» | давньоіндійська |
| *bheid- «розколювати» | індоєвропейська |
| *bhei̯(ǝ)- «бити» | індоєвропейська |
| fistula «труба, трубка; канал» | латинська |
| findere «розколювати, розщеплювати» | латинська |
| фистула | македонська |
| fistuła | польська |
| biti | праслов’янська |
| фи́стула́ | російська |
| фистула | сербохорватська |
| fistula | словацька |
| би́ти | українська |
| fistule | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України