ФІМІАМ — ЕТИМОЛОГІЯ

через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької;

гр. ϑυμίᾱμα «фіміам» пов’язане з ϑῡμιάω «кадити, курити, обкурювати димом», похідним від іменника ϑῡμός «життя, душа, свідомість; дим», спорідненого з псл. dymъ, укр. дим;

р. фимиа́м, бр. фімія́м, др. фимиянъ, фемиянъ, тимия́нь, болг. темя́н, тамя́н, м. тамjан, темjан, схв. та̀мjан «тс.», слн. tímijan, стсл. фимиамъ;