ФІГУРНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
фігу́ра
запозичення з латинської мови;
лат. figūra «фігура, образ, вигляд» пов’язане з fingo «творю, формую», спорідненим з гот. deigan «місити, ліпити з глини», дінд. dḗhmi «мажу, ліплю», ав. daе̄za «стіна», тох. A tsek-, tsaik-, тох. B tsik- «формувати», tseke «статуя», гр. τεĩχος (τοĩχος) «стіна, вал», псл. děža, укр. діжа́;
р. схв. фигу́ра, бр. фігу́ра, п. ч. вл. figura, слц. слн. figúra, болг. м. фигура;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фіґі́ра
«пам’ятний хрест на роздоріжжі»
(заст.)
фіґу́ра
«фігура; розп’яття на дорогах Нед; надгробок; надгробний камінь О»
фігура́льний
фігура́нт
фігури́ст
фігу́ристий
фігу́рний
фігурова́ти
«зображати»
(1637)
фігурува́ти
фѣгура
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| daе̄za «стіна» | авестійська |
| фігу́ра | білоруська |
| фигура | болгарська |
| figura | верхньолужицька |
| deigan «місити, ліпити з глини» | готська |
| dḗhmi «мажу, ліплю» | давньоіндійська |
| figūra «фігура, образ, вигляд» | латинська |
| fingo «творю, формую» | латинська |
| фигура | македонська |
| figura | польська |
| děža | праслов’янська |
| фигу́ра | російська |
| фигу́ра | сербохорватська |
| figúra | словацька |
| figúra | словенська |
| tsek- | тохарська А |
| tsaik- | тохарська А |
| tsik- «формувати» | тохарська В |
| tseke «статуя» | тохарська В |
| діжа́ | українська |
| figura | чеська |
| τεĩχος «стіна, вал» (τοĩχος) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України