ФІГА — ЕТИМОЛОГІЯ
фі́га «інжир, Ficus carica L.; дуля (жест)» (бот.)
запозичене з німецької мови, можливо, через польську;
свн. vīge (двн. fīga) «тс.» походить від пров. figa, яке зводиться до лат. fīcus «тс.; бородавка, наростень», що вважається запозиченням з якоїсь середземноморської або малоазійської мови;
р. фи́га, бр. фі́га, п. слц. вл. нл. figa, ч. fik, схв. кайк. [figa], слн. fíga;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дерево
(1596)
фига
фи́ґа
(1637)
фи́ги
фи́кга
(1596)
фі́ґа
фіґус
хви́га
хви́ґа
хви́ги
хві́ґа
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фі́га | білоруська |
| figa | верхньолужицька |
| fīga | давньоверхньонімецька |
| fīcus «тс.; бородавка, наростень» | латинська |
| figa | нижньолужицька |
| figa | польська |
| figa | провансальська |
| figa | сербохорватська |
| vīge «тс.» (двн. fīga) | середньоверхньнімецька |
| figa | словацька |
| fíga | словенська |
| fik | чеська |
| фи́га | ? |
| figa | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України