ФІБУЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
фі́була «металева застібка для одягу»
запозичення з латинської мови;
лат. fībula «пряжка, застібка, гаплик» виникло внаслідок гаплології з нар.-лат. *fivibula, пов’язаного з *fīveo, паралельної форми до fīgo «втикаю, закріплюю», спорідненого з лит. díegti «садити; колоти», лтс. diêgt «колоти», прус. deicktas «місце»;
р. болг. фи́була, бр. фі́була, п. слц. fibula, ч. fibule, схв. фибула;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фі́була | білоруська |
| фи́була | болгарська |
| fībula «пряжка, застібка, гаплик» | латинська |
| diêgt «колоти» | латиська |
| díegti «садити; колоти» | литовська |
| *fivibula | народнолатинська |
| *fīveo | народнолатинська |
| fīgo «втикаю, закріплюю» | народнолатинська |
| fibula | польська |
| deicktas «місце» | прусська |
| фи́була | російська |
| фибула | сербохорватська |
| fibula | словацька |
| fibule | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України