ФІАЛКА — ЕТИМОЛОГІЯ
фіа́лка «Viola L.» (бот.)
запозичене з німецької мови, можливо, через польське посередництво;
свн. vīol(е), двн. vіolа «фіалка» зводяться до лат. viola «тс.», що, як і гр. ἴον (‹Ƒἰον) «фіалка», походить, очевидно, з якоїсь давньої середземноморської мови;
р. фиа́лка, бр. фія́лка, п. fijałek, fiołek, ч. слц. fiala, fialka, вл. fijałka, нл. fijałka, fijołka, схв. вио̀ла, слн. vijólica;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фиа́лок
(XVII ст.)
фия́лок
фіа́лко́вий
фіа́лкові
фія́вка
фіялкова́ті
фія́лок
фіялочні
фіялча́к
«аметист»
хвия́лка
хві-я́лка
хвіяло́вий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фія́лка | білоруська |
| fijałka | верхньолужицька |
| ἴον «фіалка» (‹Ƒἰον) | грецька |
| vіolа «фіалка» | давньоверхньонімецька |
| viola «тс.» | латинська |
| fijałka | нижньолужицька |
| fijołka | нижньолужицька |
| fijałek | польська |
| fiołek | польська |
| фиа́лка | російська |
| вио̀ла | сербохорватська |
| vīol(е) | середньоверхньнімецька |
| fiala | словацька |
| fialka | словацька |
| vijólica | словенська |
| fiala | чеська |
| fialka | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України