ФУС — ЕТИМОЛОГІЯ
фус «осад, гуща»
запозичення з польської мови;
п. fus «поденки, оденки, гуща; покидьки» певної етимології не має;
припускається походження від лат. fūsus «вилитий, злитий» (Matzenauer 162; Karłowicz SWO 172–173, проти Sławski I 242);
зв’язок з н. Fuβ «нога; спідня частина чого-небудь» (Brückner 129–130) або з н. Fusel «сивуха, неочищена горілка» (Korbut PF 4, 496) малоймовірний;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фуз
«тс.»
фу́зель
«тс.»
фу́си
«тс.»
хвус
хус
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fūsus «вилитий, злитий» | латинська |
| Fuβ «нога; спідня частина чого-небудь» | німецька |
| Fusel «сивуха, неочищена горілка» | німецька |
| fus «поденки, оденки, гуща; покидьки» | польська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України