ФУНДАТОРОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
фундува́ти «засновувати, закладати, [купувати комусь щось, пригощати когось]»
запозичене з латинської мови за посередництвом польської;
лат. fundo «закладаю, засновую» пов’язане з fundus «дно, основа»;
р. фунди́ровать, бр. фундава́ць, п. fundować «класти фундамент», ч. fundovat(i) «підтримувати, фінансувати», слц. fundovat’, болг. фунди́рам, м. фунди́ра «закладати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фунда́тирь
фунда́тор
«засновник, основоположник»
фундаторка
(XVII ст.)
фунда́торський
фундать
«запис, акт закладу, пожертвування»
(XVII ст.)
фунда́ція
фунда́ція
(XVII ст.)
фундова́ти
(XVI ст.)
фундова́ти
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фундава́ць | білоруська |
| фунди́рам | болгарська |
| fundo «закладаю, засновую» | латинська |
| fundus «дно, основа» | латинська |
| фунди́ра «закладати» | македонська |
| fundować «класти фундамент» | польська |
| фунди́ровать | російська |
| fundovat' | словацька |
| fundovat(i) «підтримувати, фінансувати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України