ФУГИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

н. Fuge «паз, шов, жолоб» пов’язане з fügen (двн. fuogen) «зв’язувати, припасовувати, додавати», спорідненим з днн. fōgian, дфриз. fōgia, дангл. fœ̄gan, англ. fay, гр. πήγνῡμι «збивати, з’єднувати, скріплювати», лат. pax «мир, спокій», дінд. pāśáyati «зв’язаний»;

іє. *pāk῀-/pāg̑-«прикріплювати, зміцнювати, підсилювати»;

бр. фу́га, п. слц. fuga, болг. фу́га, схв. фуга;

запозичення з італійської мови;

іт. fuga «фуга; біг; течія» походить від лат. fuga «втеча; біг; швидка течія; ряд, низка», fugio «тікаю», споріднених з гр. φεύγω «тікаю», яке зводиться до іє. *bheug(h)- «текти; гнути», звідки також дінд. bhujáti «згинає», гот. biugan «гнути», англ. bow «гнути», можливо, укр. бга́ти;

р. бр. болг. м. фу́га, п. ч. fuga, слц. слн. fúga, схв. фуга;

не зовсім ясне;

можливо, експресивне утворення, пов’язане з фу́га «хуга»;

очевидно, утворилося внаслідок скорочення форми слова фуганок › фуг з оглушенням кінцевого приголосного;