ФУГАТО — ЕТИМОЛОГІЯ
фу́га «форма поліфонічного твору» (муз.)
запозичення з італійської мови;
іт. fuga «фуга; біг; течія» походить від лат. fuga «втеча; біг; швидка течія; ряд, низка», fugio «тікаю», споріднених з гр. φεύγω «тікаю», яке зводиться до іє. *bheug(h)- «текти; гнути», звідки також дінд. bhujáti «згинає», гот. biugan «гнути», англ. bow «гнути», можливо, укр. бга́ти;
р. бр. болг. м. фу́га, п. ч. fuga, слц. слн. fúga, схв. фуга;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фу́ґа
фуга́то
«епізод у музичному творі, побудований у стилі фуги»
фугува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bow «гнути» | англійська |
| фу́га | білоруська |
| фу́га | болгарська |
| biugan «гнути» | готська |
| φεύγω «тікаю» | грецька |
| bhujáti «згинає» | давньоіндійська |
| *bheug(h)- «текти; гнути» | індоєвропейська |
| fuga «фуга; біг; течія» | італійська |
| fuga «втеча; біг; швидка течія; ряд, низка» | латинська |
| fugio «тікаю» | латинська |
| фу́га | македонська |
| fuga | польська |
| фу́га | російська |
| фуга | сербохорватська |
| fúga | словацька |
| fúga | словенська |
| бга́ти | українська |
| fuga | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України