ФРАНТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

франт «підкреслено модно одягнений чоловік, чепурун»

запозичення з польської мови;
п. frant «проноза, пролаза» походить від ч. ст. frant ‹ franta «блазень, навіжений», що виникло з чоловічого імені Franta, зменшеного від František (пор. у зв’язку з цим укр. Іван у значенні «селянин, мужик», п. ст. ferenc, ferens «голяк, злидень» від уг. Ferenc «Франц», ч. ст. jaroslávek «махінатор» від Jaroslav);
пов’язується також з іменем конкретної особи – лікар з м. Пльзеня Ян Франта (Jan Franta, XVI ст.) був відомий відповідною вдачею (Holub–Lyer 173);
припущення про зв’язок з н. Freund «приятель» (Karłowicz SWO 169–170), з дісл. fantr «вістовий, черговий» (Holthausen Awn. Wb. 56) непереконливі;
р. бр. болг. франт, п. frant, ч. frant, franta;
Фонетичні та словотвірні варіанти

франти́ти
франти́ха
франтівство́
франтува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
франт білоруська
франт болгарська
fantr «вістовий, черговий» давньоісландська
Freund «приятель» німецька
frant «проноза, пролаза» польська
ferenc польська
ferens польська
frant польська
франт російська
Ferenc угорська
Іван українська
frant «блазень, навіжений» чеська
franta «блазень, навіжений» чеська
Franta чеська
František чеська
jaroslávek чеська
Jaroslav чеська
frant чеська
franta чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України