ФРАНТ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з польської мови;

п. frant «проноза, пролаза» походить від ч. ст. frant ‹ franta «блазень, навіжений», що виникло з чоловічого імені Franta, зменшеного від František (пор. у зв’язку з цим укр. Іван у значенні «селянин, мужик», п. ст. ferenc, ferens «голяк, злидень» від уг. Ferenc «Франц», ч. ст. jaroslávek «махінатор» від Jaroslav);

пов’язується також з іменем конкретної особи – лікар з м. Пльзеня Ян Франта (Jan Franta, XVI ст.) був відомий відповідною вдачею (Holub–Lyer 173);

припущення про зв’язок з н. Freund «приятель» (Karłowicz SWO 169–170), з дісл. fantr «вістовий, черговий» (Holthausen Awn. Wb. 56) непереконливі;

р. бр. болг. франт, п. frant, ч. frant, franta;