ФОРТУНУ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичене з латинської мови (можливо, через посередництво польської);

лат. Fortūna «богиня щастя й долі» пов’язане з fortūna «доля, випадок», утвореним від fors (род. в. fortis) «доля, випадковість, несподіванка», яке зводиться до ferо «несу; одержую; піднімаю», спорідненого з дінд. bhárati «несе», bhárman «ноша, вантаж», ав. baraiti «несе», гр. φέρω «несу, ношу», гот. baíran «брати, нести», псл. bьrati, berǫ, укр. бра́ти;

р. болг. форту́на, бр. фарту́на, п. ч. fortuna, слц. слн. fortúna, м. фортуна «буря, шторм», схв. фо̀ртӯна «тс.»;

утворене від давнішого хурту́на (‹ фурту́на), запозиченого з грецької мови;

сгр. нгр. φουρτου̃να «буря, ураган; нещастя, лихо» виникло внаслідок скорочення іт. fortuna di mare «буря, шторм (дослівно “доля моря”)», перший компонент якого fortuna «доля, фатум» походить від лат. fortūna «тс.»;

фонетичні особливості укр. хурту́на, фурту́на суперечать думці про тюркське посередництво (Mikl. EW 58, Tel I 296);

р. [ху́рта́] «завірюха», [хурто́вина] «тс.», фурту́на «тс.», др. фуртовина, фурстовина, болг. форту́на «буря, ураган», схв. фрту́на «тс.»;