ФОРТИФІКУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
фортифіка́ція «військова наука про форми, засоби й способи укріплення місцевості для ведення бойових дій; зведення укріплень, оборонних споруд»
запозичене з французької мови, можливо, через посередництво російської та польської;
фр. fortification «укріплення» походить від пізньолат. fortifiсātiōnem «укріплення», складного слова, утвореного від прикметника fortis «сильний, міцний» та компонента -ficatio, пов’язаного з дієсловом facio «роблю», яке зводиться до іє. *dhе̄- «садити, класти; лежати»;
пор. також пізньолат. fortificāre «укріплювати, підсилювати»;
р. болг. фортифика́ция, бр. фартыфіка́цыя, п. fortyfikacja, ч. fortifikace, слц. fortifikácia, м. фортификациjа, схв. фортифика́циjа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фортифіка́тор
фортифікаці́йний
фортифікува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фартыфіка́цыя | білоруська |
| фортифика́ция | болгарська |
| *dhе̄- «садити, класти; лежати» | індоєвропейська |
| фортификациjа | македонська |
| fortifiсātiōnem «укріплення» | пізньолатинська |
| fortificāre «укріплювати, підсилювати» | пізньолатинська |
| fortyfikacja | польська |
| фортифика́ция | російська |
| фортифика́циjа | сербохорватська |
| fortifikácia | словацька |
| fortification «укріплення» | французька |
| facio «роблю» | французька |
| fortifikace | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України