ФОРМАТОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
фо́рма «обриси, контури, зовнішні межі предмета; устрій, структура чого-небудь, система організації; пристрій, шаблон»
запозичення з латинської мови;
лат. forma «форма, вигляд, подоба» достовірної етимології не має;
можливо, пов’язане з гр. μάρφή «форма, зразок, модель» (через проміжну форму *morma з дисиміляцією m – m y f – m);
припущення про зв’язок з лат. ferio «бити, колоти» (Fick KZ 20, 173; Fick I 494) підтримки серед етимологів не знайшло;
р. бр. болг. м. фо́рма, п. ч. слц. вл. нл. forma, схв. фо̀рма, слн. fórma;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нефоре́мний
«безформний»
офо́рмити
переофо́рмлювати
переоформля́ти
перефо́рмити
переформува́ти
розформува́ти
форе́мний
формалі́зм
формалі́ст
формалі́стика
формалісти́чний
форма́льний
форма́льність
форма́нт
форма́нта
форма́т
форма́ція
форма́ч
фо́рменка
формівни́к
формівня́
формовати
(1653)
формо́вка
формо́вник
формува́льник
формува́ти
хво́рма
хо́рма
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фо́рма | білоруська |
| фо́рма | болгарська |
| forma | верхньолужицька |
| μoρφή «форма, зразок, модель» (через проміжну форму *morma з дисиміляцією m -- m y f -- m) | грецька |
| forma «форма, вигляд, подоба» | латинська |
| ferio «бити, колоти» | латинська |
| фо́рма | македонська |
| forma | нижньолужицька |
| forma | польська |
| фо́рма | російська |
| фо̀рма | сербохорватська |
| forma | словацька |
| fórma | словенська |
| forma | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України