ФОНЕТИЧНИХ — ЕТИМОЛОГІЯ
фоне́тика «звукова будова мови; галузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови»
науковий лінгвістичний термін, запозичений, очевидно, з німецької мови;
створений у XIX ст. на ґрунті гр. φωνητιϰός «звуковий, голосовий», пов’язаного з φωνητός «що виражається словами», і далі з φωνεĩν «говорити ясно, виразно», φωνή «звук, голос»;
р. болг. фоне́тика, бр. фане́тыка, п. fonetyka, ч. слц. вл. fonetika, м. фонетика, схв. фонѐтика, слн. fonétika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фоне́тик
фонети́ст
фонети́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фане́тыка | білоруська |
| фоне́тика | болгарська |
| fonetika | верхньолужицька |
| φωνητιϰός «звуковий, голосовий» | грецька |
| φωνητός «що виражається словами» | грецька |
| φωνεĩν «говорити ясно, виразно» | грецька |
| φωνή «звук, голос» | грецька |
| фонетика | македонська |
| fonetyka | польська |
| фоне́тика | російська |
| фонѐтика | сербохорватська |
| fonetika | словацька |
| fonétika | словенська |
| fonetika | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України