ФОКАЛЬНІ — ЕТИМОЛОГІЯ
фо́кус «точка, в якій перетинаються відбиті сферичним дзеркалом або заломлені лінзою паралельні промені» (фіз. та ін.)
запозичення з німецької мови;
н. Fokus (як термін уперше ввів Йоганнес Кеплер 1604 р.) походить від лат. fоcus «вогнище, багаття», яке достовірної етимології не має;
припускається спорідненість з вірм. boc̦ «полум’я», bosor «червоний»;
непереконливо зіставлялося зі стсл. опока «скеля» (укр. опо́ка, опу́ка) і пещь «піч» (укр. піч) (Bern. IF 9, 364);
р. бр. болг. фо́кус, п. ч. вл. fokus, слц. слн. fókus, схв. фокус;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фока́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фо́кус | білоруська |
| фо́кус | болгарська |
| fokus | верхньолужицька |
| boc̦ «полум’я» | вірменська |
| bosor «червоний» | вірменська |
| fоcus «вогнище, багаття» | латинська |
| Fokus (як термін уперше ввів Йоганнес Кеплер 1604 р.) | німецька |
| fokus | польська |
| фо́кус | російська |
| фокус | сербохорватська |
| fókus | словацька |
| fókus | словенська |
| опока «скеля» (укр. опо́ка, опу́ка) | старослов’янська |
| пещь «піч» (укр. піч) | старослов’янська |
| fokus | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України