ФЛІНТА — ЕТИМОЛОГІЯ
фли́нта «кремнієва рушниця»
запозичення з німецької мови;
н. Flinte виникло внаслідок скорочення складного слова Flintbüchse «кремінна рушниця», утвореного з іменників Flint (двн. flins, снн. flint) «кремінь», можливо, спорідненого з дірл. slind «цегла», гр. πλίνϑος «цегла, брусок», і Büchse «мисливська рушниця»;
р. флинта, п. ч. слц. вл. нл. flinta, схв. фли̑нт «кремінь», слн. flínta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
флинта
(XVII ст.)
флі́нта
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| flinta | верхньолужицька |
| πλίνϑος «цегла, брусок» | грецька |
| flins | давньоверхньонімецька |
| slind «цегла» | давньоірландська |
| flinta | нижньолужицька |
| Flinte «кремінна рушниця» | німецька |
| Büchse «мисливська рушниця» | німецька |
| Flintbüchse | німецька |
| Flint | німецька |
| flinta | польська |
| флинта | російська |
| фли̑нт «кремінь» | сербохорватська |
| flint | середньонижньонімецька |
| flinta | словацька |
| flínta | словенська |
| flinta | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України