ФЛУОР — ЕТИМОЛОГІЯ
флуо́р «фтор» (хім.)
запозичення з новолатинської наукової термінології;
нлат. fluorum «фтор» походить від лат. fluor «потік, течія», пов’язаного з fluo «течу», що споріднене з гр. φλύειν «кипіти, пускати бульби», φλει˜ν «кишіти», які зводяться до іє. *bhleu-, розширеного варіанта бази *bhel-, *bhlе̄-, звідки, можливо, псл. blьvati, укр. блюва́ти;
р. флюори́т, [флюо́р], бр. флюары́т, п. слц. fluor, ч. fluór, болг. флу́ор, м. флуор;
Фонетичні та словотвірні варіанти
флюори́т
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| флюары́т | білоруська |
| флу́ор | болгарська |
| φλύειν «кипіти, пускати бульби» | грецька |
| φλει˜ν «кишіти» | грецька |
| *bhleu- | індоєвропейська |
| *bhel- | індоєвропейська |
| *bhlе̄- | індоєвропейська |
| fluor «потік, течія» | латинська |
| fluo «течу» | латинська |
| флуор | македонська |
| fluorum «фтор» | новолатинська |
| fluor | польська |
| blьvati | праслов’янська |
| флюори́т | російська |
| флюо́р | російська |
| fluor | словацька |
| блюва́ти | українська |
| fluór | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України