ФЛОРИСТИЧНІ — ЕТИМОЛОГІЯ

фло́ра «сукупність усіх видів рослин, що ростуть на певній території; рослинний світ узагалі»

термін новолатинської наукової номенклатури;
уперше вжив К. Лінней (1707–1778);
походить від лат. Flora «богиня квітів і весни у стародавніх римлян», пов’язаного з flōs (род. в. flōris) «квітка», яке зводиться до іє. *bhlō-/bhlе̄-/bhlā- «цвісти, квітнути», звідки також н. blühen «цвісти», Blüme «квітка», англ. bloom «квітка; цвісти», сірл. blāth «тс.»;
припускається спорідненість іє. *bhlō- з іє. *bhē˘l- «білий; сяяти», з якого походить укр. бі́лий;
р. бр. болг. м. схв. фло́ра, п. flora, ч. слц. слн. flóra;
Фонетичні та словотвірні варіанти

флореа́ль «весняний місяць французького республіканського календаря, чинного у 1793--1805 рр.»
флори́ст
флористи́чний
флори́стка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
bloom «квітка; цвісти» англійська
фло́ра білоруська
фло́ра болгарська
*bhlō-/bhlе̄-/bhlā- «цвісти, квітнути» індоєвропейська
*bhlō- індоєвропейська
*bhē˘l- «білий; сяяти» індоєвропейська
Flora «богиня квітів і весни у стародавніх римлян» латинська
flōris «квітка» латинська
flōs латинська
фло́ра македонська
blühen «цвісти» німецька
Blüme «квітка» німецька
flora польська
фло́ра російська
фло́ра сербохорватська
blāth «тс.» середньоірландська
flóra словацька
flóra словенська
бі́лий українська
flóra чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України