ФЛОРА — ЕТИМОЛОГІЯ

припускається спорідненість іє. *bhlō- з іє. *bhē˘l- «білий; сяяти», з якого походить укр. бі́лий;

походить від лат. Flora «богиня квітів і весни у стародавніх римлян», пов’язаного з flōs (род. в. flōris) «квітка», яке зводиться до іє. *bhlō-/bhlе̄-/bhlā- «цвісти, квітнути», звідки також н. blühen «цвісти», Blüme «квітка», англ. bloom «квітка; цвісти», сірл. blāth «тс.»;

термін новолатинської наукової номенклатури;

уперше вжив К. Лінней (1707–1778);

р. бр. болг. м. схв. фло́ра, п. flora, ч. слц. слн. flóra;

виникло як відповідник чоловічого роду до жіночого імені Фло́ра, запозиченого з латинської мови;

латинське особове ім’я Flóra, первісно «богиня квітів і весни», утворене від іменника flōs (род. в. flōris) «квітка»;

р. бр. болг. Флор, Фло́ра, слн. Flora, стсл. Флоръ;

запозичення з німецької мови;

н. Flor «флер, креп» через гол. ст. floers «тс.» і фр. ст. velous «тс.» зводиться до лат. villōsus «волохатий, кучерявий», похідного від villus «вовна, руно, ворса» ‹ vellus «руно, вовняна пряжа», спорідненого з псл. *v^ъl̥na, укр. во́вна;

зіставляється також з лат. flōs (род. в. flōris) «квітка» як первісно «тканина в квітах» (Holub–Kop. 115);

р. бр. флёр, п. flor, ч. слц. слн. flór, м. флор, схв. фло́р;