ФЛИНТА — ЕТИМОЛОГІЯ
фли́нта «кремнієва рушниця»
запозичення з німецької мови;
н. Flinte виникло внаслідок скорочення складного слова Flintbüchse «кремінна рушниця», утвореного з іменників Flint (двн. flins, снн. flint) «кремінь», можливо, спорідненого з дірл. slind «цегла», гр. πλίνϑος «цегла, брусок», і Büchse «мисливська рушниця»;
р. флинта, п. ч. слц. вл. нл. flinta, схв. фли̑нт «кремінь», слн. flínta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
флинта
(XVII ст.)
флі́нта
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
flinta | верхньолужицька |
πλίνϑος «цегла, брусок» | грецька |
flins | давньоверхньонімецька |
slind «цегла» | давньоірландська |
flinta | нижньолужицька |
Flinte «кремінна рушниця» | німецька |
Büchse «мисливська рушниця» | німецька |
Flintbüchse | німецька |
Flint | німецька |
flinta | польська |
флинта | російська |
фли̑нт «кремінь» | сербохорватська |
flint | середньонижньонімецька |
flinta | словацька |
flínta | словенська |
flinta | чеська |
фли́нта «нечепурна, ледача дівка»
не зовсім ясне;
висловлювалося припущення про запозичення зi східнороманських мов (рум. fleáncă «глотка», молд. фля́нкэ «тс.» – Scheludko 144);
можливо також, виникло в результаті семантичної видозміни слова фли́нта «кремнівка (рушниця)» в середовищі військових або мисливців;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
фля́нкэ | молдавська |
fleáncă | румунська |
фли́нта «кремнівка (рушниця)» | українська |
фли́нка «коханка; повія»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з фли́нта «нечепурна, ледача дівка» або з ч. flink «нероба», flinkat «халтурити», flinkati se «ледарювати, тинятися без діла»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
фли́нта «нечепурна, ледача дівка» | українська |
flink «нероба» | чеська |
flinkat se «халтурити» | чеська |
flinkat | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України