ФЛЕКТИВНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
фле́ксія «закінчення, змінна остання частина слів»
науковий лінгвістичний термін, утворений у західноєвропейських мовах (фр. flexion, н. Flexion, англ. flexion) на основі лат. flexiō «згинання, вигин, відхилення, поворот», пов’язаного з етимологічно неясним flectō «гну, згинаю»;
можливо, споріднене з plecto «сплітаю, плету», гр. πλέϰω «тс.», псл. *pletti (‹ *plekti), укр. пле́сти́;
р. болг. фле́ксия, бр. фле́ксія, п. fleksja, ч. flexe, слц. flexia, вл. fleksija, м. флексиjа, схв. флѐксиjа, слн. fleksíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
флекси́вний
флексі́йний
флекти́вний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
flexion | англійська |
фле́ксія | білоруська |
фле́ксия | болгарська |
fleksija | верхньолужицька |
πλέϰω «тс.» | грецька |
flexiō «згинання, вигин, відхилення, поворот» | латинська |
flectō «гну, згинаю» | латинська |
plecto «сплітаю, плету» | латинська |
флексиjа | македонська |
Flexion | німецька |
fleksja | польська |
*pletti (‹ *plekti) | праслов’янська |
фле́ксия | російська |
флѐксиjа | сербохорватська |
flexia | словацька |
fleksíja | словенська |
пле́сти́ | українська |
flexion | французька |
flexe | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України